въ игрѣ, называемой ко́тики. КС. 1887. VI. 484. 5) Цвѣтъ вербы, лозы, ивы. Свячена лоза і котики — ліки од трясці. Ном. № 8401. 6) мн. Glechoma hedoracea L. ЗЮЗО. I. 124. 8) Пузырьки, поднимающіеся со дна пруда, болота. Коли замерза вода, то котики підходять зі дна, то тим і крига як сіль розсипається. Чигир. у. Ум. Ко́тичок. А котичок няв-няв-няв! Рудч. Ск. I. 51.
Коти́на, ни, м. Котъ. Котино, котино! поїдемо по сіно. Мет. 3.
Коти́ти, чу́, тиш, гл. Катить. Лід кріпкий, хоч гармати коти. Ном. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Шевч. 82.
Коти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Катиться. І по сей бік гора, і по той бік гора, а між тими крутими горами котилась зоря. Мет. Піт з його котиться. 2) Раждать (о кошкѣ, овцѣ и зайцѣ). Кішка, то вже звір і навіть не несеться, а котиться. Левиц. Пов. 3) Клубиться (о дымѣ, туманѣ). Туман яром котиться, дівці гулять хочеться. Нп.
Ко́тичок, чка, м. Ум. отъ ко́тик.
Коти́ще, ща, м. Ув. отъ кіт.
Коті́ль, ля, м. Наружная плетеная воронка верши. Шух. I. 226.
Ко́тко, ка, м. Котикъ. Продрав котко стелю. Грин. III. 492. За що його дурно бить? Котко буде молотить. Мил. 44.
Котля́р, ра́, м. = Кітляр. Котл.
Котляре́нко, ка, м. Сынъ мѣдника, литаврщика.
Котлярі́вна, ни, ж. Дочь мѣдника, литаврщика.
Ко́тма, ми, ж. Котомка. Лохвиц. у.
Кото́вка, ки, ж. Конура для кота (въ сказкѣ). Вона построїла йому (котові) котовку і городець чималий дала. Рудч. Ск. I. 25.
Кото́вий, а, е. Кошачій.
Кото́к, тка, м. 1) Ум. отъ кіт. Сама баба злизала і на котка сказала. Мет. 3. Ой ну люлі, кітку, украв в баби квітку. Мил. 44. 2) Колыбельная пѣсня. Над колискою котка виспівувати. К. Гр. Кв. XXIV. Сяду прясти, повкладавши діток та поприсипавши котками. Г. Барв. 442. 3) Катокъ. 4) Деревянный цилиндръ, подкладываемый подъ ухватъ, чтобы легче было вынимать изъ печи горшки. 5) = Котючка. КС. 1891. V. 207. 6) мн. Котки́. Раст. Trifolium arvense L. ЗЮЗО. I. 139. Ум. Кото́чок. Ой був собі коточок, украв собі клубочок. Мет. Колише в запічку маленького внучка, виспівуючи коточка. Левиц. I. 24.
Котолу́п, па, м. 1) Кошкодеръ. Хоч і котолуп, та гроші має. Ном. № 14334. 2) Разносчикъ мелкихъ товаровъ изъ м. Рашевки, Гадяцк. у. ЗЮЗО. I. 228. Вас. 189.
Котолу́пня, ні, ж. Мѣсто, гдѣ убиваютъ и обдираютъ кошекъ, а въ переносномъ смыслѣ — мѣсто пытокъ.
Котора́, ри́, ж. Ссора, раздоръ; обида. Котору́ завдава́ти. Обижать, оскорблять. Вх. Зн. 28.
Кото́ргати, гаю, єш, гл. Сильно дергать, теребить, тормошить.
Кото́рий и котри́й, а, е, мѣст. 1) Какой. Три пани — єдні штани: котрий успіє, той і штани надіне. Ном. № 1180. Не знаєш, з котрого боку зайти. Ном. Которий би міг турчин-яничар сей сон одгадати, міг би йому три гради турецькії дарувати. Дума. 2) Какой-нибудь. Як доживе було которий запорожець до великої старости… то наб'є черес дукатами, та забере з собою приятелів… та й іде з ними в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. Часом несподівано котора дівчина вбіжить до мене з будинку. МВ. (О. 1862. III. 43). 3) Иной. Як которий, то й навчиться, а сей — ніколи. 4) Нѣкоторый, одинъ, другой… Та в тій школі так: котрий пише, котрий читає, а котрий то й байдики б'є. — Которих дівчат то матері не пустили в дружки, которі й сами не пішли. МВ. I. 41.
Котри́й. См. Которий.
Котри́йсь, ра́сь, ре́сь, мѣст. Какой-то, нѣкоторый. Жиє до котрогось часу. Ном. № 8215.
Котуля́ти, ля́ю, єш, гл. = Кутуля́ти. Мнж. 182.
Коту́на, ни, ж. Плита съ котломъ, устроенная такимъ образомъ, что дымъ выходитъ изъ отверстій вокругъ котла въ находящійся сверху ко́мин. Подольск. Св. Л. 27.
Коту́сь, ся́, м. Ум. и ласк. отъ кіт. Котусю-братіку! скажи мені скоріше, хто з хазяїнів оттут усіх добріше? Гліб.
Котю́га, ги, м. 1) Ув. отъ кіт. Стар як котюга, а бреше як щеня. Ном. № 6905. Невже котюга знов думає про сало? К. ЧР. 289. 2) Собака домашняя (у гуцуловъ). Вх. Пч. I. 16. Котюга забрехала. Шух. I. 89.
Котю́чий, а, е. 1) Легко катящійся. Бач, які котючі гроші — швидко вже й рос-
