ка, любитель пировъ. Пани поробились домонтарями, бенкетарями. К. Гр. Кв. 10.
Бенке́тний, беньке́тний, а, е. Относящійся къ пиру, банкетный. К. ЧР. 373. Запросила гостей до себе: і гостей, і дітей, і близьких приятелів на бенкетний день. Pauli. II. 103.
Бенкето́к, тка́, м. Ум. отъ бенкет.
Бенкетува́ння, бенькетува́ння, ня, с. Пированіе.
Бенкетува́ти, бенькетува́ти, ту́ю, єш, гл. Пировать, гулять. Де наші панують? Де панують, бенкетують? Шевч. Оттак Еней жив у Дідони.... пустився все бенкетувать. Котл. Ен. I. 25.
Бенте́г, га, м. Послушникъ. Доволі вибув послушником бентегом! З бентега вийшов не один козак.... ще в ченці не постригсь, не зрікся миру, — пійду проллю за християнство крів. К. ПС. 69.
Бенте́жити, жу, жиш, гл. 1) Смущать, обезкураживать, сбивать съ толку. 2) Тревожить, волновать. По світах свою силу показувать, людей дивувать та людський спокій бентежить. Грин. I. 193. І нас новий бентежить Наливай. К. ПС. 31. 3) Ругать, срамить, безчестить; покрывать срамомъ, безчестьемъ. Я гетьманом двадцять літ.... і я — тепер нікчемний дід — коверзував би ще про зраду? Глянь, що не вимудрує зло? На що мені бентежить славу? Греб. 329.
Беньдюга, ги, ж. и пр. = Бендюга.
Бе́нькет, ту, м. и пр. См. Бенкет и пр.
Бер, ру, м. То же, что и кладка. Вх. Зн. 2. Небольшой мостикъ изъ бревенъ, шириной въ два бревна. Шух. I. 80.
II. Бер! меж. = Бирь. Вх. Зн. 2.
Бербени́ця, ці, ж. Боченокъ (чаще всего для сыра и др. молочныхъ продуктовъ). Шух. I. 250, 251. ЕЗ. V. 63. Пропилисьте молодицю за паленки бербеницю. Гол. IV. 441. Сім бербениць сиру. О. 1862. IV. 13. Лежать в бербеницях червінці без числа. Млак. 82.
Бербі́вка, ки, ж. Родъ деревяннаго сосуда. Угор.
Бе́рва, ви, ж. 1) Перекладина, мостикъ. Желех. 2) Вѣтка? Лежали берви бервінковиї, благослови, Боже, і ти, Божая Мати, деревце убирати. Гол. II. 99. (Свад. пѣсня).
Бервено́, на́, с. Бревно, колода. Лохв. у. У людей бачиш запороху в оці, а в себе і бервена не бачиш. Чуб. I. 273.
Берве́ння, ня, с. соб. Бревна; стволы и сучья деревъ, наносимые водой. Вх. Зн. 2.
Бервенча́стий, а, е. Срубленный изъ бревенъ, бревенчатый.
Бе́рвина, ни, ж. Въ ткацкомъ станкѣ для ковровъ: поперечная связь (ихъ двѣ: вверху и внизу) стоекъ, играющая роль навоя. Вас. 171.
Бервінко́вий, а, е. Относящійся къ барвинку, барвинковый. Ой лежать берви бервінкові. Гол. IV. 437.
Берві́нок, нку, м. = Барвінок. ЕЗ. V. 96.
Бе́рда, ди, ж. Стража. Желех.
Бе́рдечко, ка, с. Ум. отъ бердо.
Берди́нка, ки, ж. Маленькій топоръ. Побіг я до мельника, позичив бердинки, прорубав дупло. Чуб. I. 215.
Берді́в'я, в'я, с. соб. Берда? Свята пречиста закляла каміня, бердів'я. МУЕ. III. 53.
Бе́рдник, ка, м. Мастеръ, дѣлающій берда. Ситник берднику не товариш. Ном. № 1026.
Бе́рдо, да, с. 1) Бердо, ткацкій снарядъ: родъ гребня въ рамкѣ, сквозь зубья котораго проходятъ нити основы. МУЕ. III. 24. Вх. Уг. 247. Части: горизонтальныя планки рамки — листви, зубья — троща, промежутки между зубьями — комірки. Шух. I. 256. То же, что и блят. 2) Пропасть. Вх. Зн. 2. Ум. Бердечко. Тобі, мати, нити й бердечко, мені давай полотенечко. Мет. 212.
Бердо́! меж. Крикъ сельскихъ сторожей ночью, въ родѣ: слушай! Шейк.
Бердо́в, ви, бердо́ва, ви, ж. = Берда. Желех.
Бердулець, льця, м. Раст. Rhododendron. Вх. Пч. II. 35.
Берег, га, м.; во мн. ч. берега́ и береги́. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Мет. 94. Богу молись, а до берега гребись. Посл. На березі Ганна роздяглася. Шевч. Берега́ми. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. Св. Л. 94. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. Конот. у. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. Лукаш. 144. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) Пусти́тися бе́рега — отдаться на произволъ судьбы. Аф. 6) Держа́тися бе́рега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. Аф. 7) Бе́рега да́ти — положить предѣлъ, конецъ.
