щина, така шляхівщина, що аж жаль бере, як подивишся. Кобел. у.
Шляхови́й, а, е. Дорожный. Мнж. 152. Грин. II. 37.
Шля́хта, ти, ж. Шляхта, дворянское сословіе въ Польшѣ. Було шляхта знай чваниться, день і ніч гуляє, та королем коверзує. Шевч. 130. Ум. Шля́хтонька, шля́хточка.
Шля́хтич, ча, м. Дворянинъ. Ном. № 858, 880. Було тут три шляхтичі; два пило — платило, а третій пив — зброю лишив. Чуб. V. 64.
Шля́хтонька, ки, ж. Ум. отъ шляхта.
Шля́хточка, ки, ж. Ум. отъ шляхта.
Шляхтю́га, ги, м. Ув. отъ шляхтич. Подумають, що який шляхтюга. Св. Л. 188.
Шляхтя́нка, ки, ж. Дворянка. Ум. Шляхтя́ночка. Найдеш собі шляхтяночку, забудеш Оксану. Шевч. 144.
Шляху́н, на́, м. У шерстобита: родъ деревяннаго крючка, которымъ онъ дергаетъ за струну шерстобитнаго лука. См. Лук 3. Черниг. у.
Шляше́чок, чка, м. Ум. отъ шлях.
Шляшо́к, шка́, м. Ум. отъ шлях.
Шлящи́на, ни, ж. У ткачей: линейка, вставляемая между верхнимъ и нижнимъ рядами основы при заправкѣ въ шохти. Вас. 167.
Шмага́ти, га́ю, єш, гл. Стегать, хлестать. Шось їх.... хворостиною шмагало по шиї. ХС. IV. 33. Як почав шмагати по плечах лозиною. Аж його козак межи очі шклянкою шмагає. АД. II. 111.
Шмагону́ти, ну́, не́ш, гл. Съ силой стегнуть, хлестнуть. Мене як шмагоне щось лозиною. Стор. Як шмагоне його (батогом). Мнж. 10.
Шмали́ти, лю́, лиш, гл. = Смалити. Щетину із свині шмалили. Котл.
Шмалі́й, лія́, м. 1) = Смалій. 2) Холодный, рѣзкій вѣтеръ.
Шмалко́, ка́, м. Названіе быстро ходящаго вола. КС. 1898. VII. 47.
Шмальки́й, а́, е́= Смалький. Звенигор. у.
Шмальни́й, а́, е́. Жгучій, рѣзкій (о вѣтрѣ). Каменец. у.
Шмальну́ти, ну́, не́ш, гл. Однокр. отъ Шмалити = Смальнути. О жгучемъ, рѣзкомъ вѣтрѣ: дунуть, подуть. Шмальне на дворі, що й носа не витикай. Каменец. у.
Шма́лятина, ни, ж. = Смалятина. Шмалятиною завоняло.
Шманде́лок, лка, м. Кусокъ. Шманделок сала та шматок хліба — ото моя й їжа. Харьк.
Шмарагд, да, м. = Смарагд. Стор.
Шма́ритиСм. Шмаряти.
Шмаритися, рюся, ришся, гл. Появиться во множествѣ. Вх. Лем. 485.
Шма́ркати, каю, єш, гл. Пускать сопли изъ носа.
Шмарка́тий, а, е = Смаркатий.
Шмарка́ч, ча, м. = Смаркач. Также: бѣднякъ. Черк. у.
Шмарка́чка, ки, ж. 1) Сопливая. Літом і качка прачка; зімою і дівка шмаркачка. Ном. № 552. 2) Плохая, скоро нагорающая сальная свѣчка. Тараща.
Шмарки, ків, м. Сопли. Ном., заг. № 231.
Шмарки́й, а́, е́Скорый, быстрый. То чоловік шмаркий: куди йде — не гається.
Шма́ркля, лі, ж. = Смаркля.
Шмарколи́з, за, м. Подлизывающій свои сопли. НВолын. у.
Шмарко́та, ти, ж. = Шмарки.
Шмаркоти́ння, ня, с. 1) Мокро́та, сопли. 2) Раст. Solanum nigrum. Вх. Пч. II. 36.
Шмарнути, ну, неш, гл. Кинуть, бросить. Узяв з кади на їден палец (води), шмарнув. Гн. I. 16.
Шмарово́з, воза, м. 1) Подмазывающій колеса, а затѣмъ и всякій, имѣющій много дѣла съ возами, выпачканный постоянно въ смолу, много ѣздящій, напр. занимающійся извозомъ. Рудч. Чп. 257. 2) Грязно одѣтый человѣкъ. Пішли парубки, лишень шапки видко, лишилися шмаровози — подивитися гидко. Чуб. V. 458.
Шмарува́ти, ру́ю, єш, гл. Смазывать. Берд. у.
Шмаря́ти, ря́ю, єш, сов. в. шма́рити, рю, риш, гл. Бросать, бросить, швырнуть. Угор. Гусевки шмарьте до гусевниці. Гол. II. 57. Бог тот пісок шмарив на воду, і стався кус землі. Гн. I. 9. Будеш шмарений з неба за гордость, за пиху. Гн. I. 15.
I. Шмат, та, м. Кусъ. Шмат гнилої ковбаси. Шевч. 464. Лавися шмат не для харциза. Котл. Ен. IV. 40. Ум. Шмато́к.
II. Шмат, нар. Много, большое количество. Багацькая дівчинонька шмат коралів має. Грин. III. 530. Я зроблю, щоб шмат дерева повсихало. Чуб. II. 217. Як
