Лице було оперезано шморшками. Левиц. I. 357.
Шмугля́ти, ля́ю, єш, гл. Тереть, стирать кожу, обдирать кожу, дѣлать на кожѣ ссадины.
Шму́льгати, гаю, єш, гл. = Шмугляти. Черк. у.
Шму́ляти, ляю, єш, гл. = Шмугляти. Годі працюватись та шмуляти шию задарма.
Шни́порити, рю, риш, гл. 1) = Нишпорити. Часинки не посидить тихо: так і шнипорить усюди. О. 1861. VIII. 19. 2) Смыслить, знать толкъ, умѣть. Він таки трохи шнипорить в малярстві. Шевч. (О. 1862. III. 4).
Шнир, ру, м. Въ выраженіи: до шни́ру. 1) ? Треба всякую папіру підвести як раз до шниру, підвести все під закон. Котл. Од. 491. 2) До тла, до конца. Згорів до шниру. Лохв. у.
Шнири́на, ни, ж. До шнири́ни. До нитки. Ум. Шнири́нка, шни́рочка, шнири́ночка. Обдере до шнирочки, до шерстиночки. Ном. № 4848. Обідрав її до шнириночки.
Шни́рити, рю, риш, гл. Шнырять? Утята так і шнирять по над головами. О. 1862. VIII. 17.
Шнирь, ря, м. = Шнир. Неділь на три було труда, поки до шниря все зносили. Мкр. Г. 49.
Шниря, рі, ж. = Шнир. Нема до шнирі. Ничего нѣтъ. Мнж. 167.
Шнур, ра, м. 1) Веревка. Чуб. II. 234. Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. Рудч. Ск. II. 164. 2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176. 3) Рядъ. Сидить шнур голубців. 4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406. 5) Пуповина. Вх. Лем. 485. 6) мн. шнури́. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго основа соединяется съ навоемъ. Части: вало́к, шнурки́, ключечки́, шнурок, ляшток. МУЕ. III. 21. Ум. Шнуро́к.
Шнурі́вка, ки, ж. 1) Сортъ табаку съ крупными листьями. Сумск. у. 2) = Шнуровиці. Чому руса коса не зачесана, чому шнурівка не зашнурована. Чуб. III. 149. Взяла спідницю і шнурівку. Котл. Ен. I. 7.
Шнурко́вий, а, е. Изъ шнурка или въ видѣ шнурка сдѣланный. Шнуркові кісники. О. 1861. XI. 29.
Шнуркува́ння, ня, с. Отдѣлка платья цвѣтными шнурками. НВолын. у.
Шнуркува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Отдѣлывать платье цвѣтными шнурками. 2) Слѣдить. Вона вже й ходила за нею, шнуркувала, поки ото й запопала її. Екат. у. (Залюб.).
Шнуро́ваний, а, е. прич. отъ шнурувати. 1) Зашнурованный. 2) Увязанный веревками. 3) Шнуро́вані бро́ви = Брови на шнурочку. См. Шнурок. В неї брови шнуровані. Грин. III. 611.
Шнурови́ці, ви́ць, ж. Корсетъ. Продай, мамо, дві телиці, купи мені шнуровиці: в мене циці трясуться, з мене хлопці сміються. Закр. 75.
Шнуро́к, рка́, м. 1) Шнурокъ. Kolb. I. 36. Не виспалась наша панночка: сукала шнурки шовковії. Чуб. III. 212. 2) Веревка. Висіла колиска на шнурочку. Чуб. III. 190. 3) — ши́тий, пле́тений. Родъ вышивокъ. Шух. I. 155, 156. Ум. Шнурочок. Бро́ви на шнуро́чку. Ровныя красивыя брови.
Шнурува́ння, ня, с. Веревки, которыми увязанъ возъ съ поклажей. Рудч. Чп. 257. Ой беріть з возів, беріть шнурування. Рудч. Чп. 101.
Шнурува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Шнуровать, зашнуровывать. На ножейках мат шнуровані бітки. АД. I. 43. 2) Увязывать веревками.
Шняга, ги, ж. Жаба. Вх. Пч. II. 16.
Шо, мѣст. = Що. Мнж. 2. Не все ж Біг дарує, про шо люд міркує. Ном. № 71.
Шовк, ку, м. Шелкъ. А я шовком вишиваю. Шевч. 187. Бреше, як шовком, шиє. Ном. № 6954.
Шовкі́вка, ки, ж. Шелковая шапка. Чуб. IV. 195.
Шовковать, ті, ж. Раст. Conferva rivularis. Вх. Пч. II. 30.
Шовко́вий, а, е. 1) Шелковый. Шовкова плахта не к будню, а к святу. Ном. 2) Шовко́ва трава. Раст.: а) Stipa pennata L. ЗЮЗО. I. 138. б) Phalaris arundinacca L. Var picta. ЗЮЗО. I. 131. Ум. Шовкове́нький. Зав'яжи мені головоньку, бо то мені болить дуже, хусткою біленькою, біленькою да шовковенькою. Чуб. V. 87.
Шовко́вина, ни, ж. Шелковая нитка. Продінь їй ув уха червону шовковину. Мнж. 154.
Шовко́виця, ці, ж. 1) Тутовое дерево.
