Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/1041

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

искренно, быть искреннимъ съ кѣмъ. Як зо мною п'ють, зо мною гуляють, тогді мені щирують, а як від мене підуть, — за мене говорять, ще й на мене ворогують. Чуб. V. 467.

Щиря́щий, а, е = Щирий 1. Серце моє щирящеє, тіло моє трудящее. Чуб. V. 1009.

Щит, та́, м. 1) Гребень крыши избы. Чуб. VII. 379. 2) Трехугольный бокъ кровли. Вх. Лем. 487. 3) Щитъ. Возьми спис і щит у руки. К. Псал. 80. 4) Верхушка растенія. А я на тій руті-м'яті щити позриваю. Грин. III. 66. Ум. Щито́к.

Щита́ти, та́ю, єш, гл. Считать. Зорі щитаєш, а під носом не бачиш. Ном. № 6613.

Щита́тися, та́юся, єшся, гл. Считаться, быть сосчитываемымъ. Копійка любить, щоб щитаться. Ном. № 9922.

Щити́ти, чу́, ти́ш, гл. Защищать, оберегать. Лебед. у.

Щити́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Защищаться, оберегаться. Скільки вже не щитися, а без долі нічого не поробиш. Канев. у. Літом у кужусі ходив: щитився все, бачите, від хороби, щоб його щитила лихая година. Лебед. у.

Щи́тний, а, е. 1) Уютный, безопасный. 2) Плотно приходящійся. Черниг. у.

Щи́тно, нар. Плотно, безъ щелей. Черниг. у. Двері причинені були щитно. Новомоск. у.

Щито́к, тка́, м. Ум. отъ щит. Въ 3-мъ значеніи употребляется и самостоятельно. Вирубується щиток з дубка і сучки на йому обрубуються. Черниг. у. От яка шкода: щиток у вишеньці зломився. Черниг. у.

Щівни́к, ка́, м. = Щавій. Вх. Пч. I. 12.

Щіли́на, ни, ж. = Щіль. Ком. II. 26. Дивлюсь скрізь щілину. ЗОЮР. I. 24 2. Ум. Щіли́нка.

Щі́лко, нар. При самой землѣ. Вівця щілко з'їдає зело. НВолын. у.

Щі́ль, лі, ж. Щель. Дві дровиняки, чотирі коляки, вісім дір, дев'ята щіль. (Загадка: ярмо). ХС. III. 64.

Щі́льний, а, е. Плотно пристающій. Щільна покришка.

Щільни́к, ка́, м. = Сцільник. Щільник меду. Рудан. I. 79.

Щі́льно, нар. 1) Плотно, не оставляя скважинъ, промежутковъ; въ обхватъ. А зачини двері, да щоб щільно. Грин. II. 8. Ополудні гребли сіно і в валочки клали щільно. Мет. 315. Чобіт щільно на нозі. НВолын. у. 2) Настойчиво, усердно, неотвязно. Як присікавсь щільно, так він і признавсь. Черк. у. А візьмись за його щільніш, — зараз признається. Черк. у. Щільно бре́ше. Складно вретъ. Константиногр. у. Ум. Щільне́нько.

Щіти́ти, чу́, ти́ш, гл. Чесать щеткой пряжу.

Щі́тка, ки, ж. 1) Щетка. Щі́ткою чистять что либо; щіткою изъ жесткой щетины начисто разглаживаютъ мички; родъ кисти изъ мочалы для мазанья стѣнъ глиной или мѣломъ также называется щіткою. Вас. 200. Чуб. VII. 410. Треба мазати хату, та десь діти щітку закинули. Харьк. у. О густо растущих растеніяхъ говорятъ: як щітка. Лісок, як щітка. Ном. № 14033. Зійшло, як щітка. Мир. ХРВ. 59. 2) Раст. = Щіткан. Вх. Пч. II. 30. 3) а) Родъ хороводной игры, въ которой поется пѣсня: Щітка маленька, де твоя ненька? На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала. Одна изъ играющихъ также называется щіткою. Маркев. 74. б) Также называется: щітка-гребінка. Родъ игры, въ которой просять дать щітку и гребінку. Грин. III. 110. Ум. Щі́точка.

Щітка́н, на́, м. Раст. Clavaria flava. Вх. Пч. II. 30.

Щітни́к, ка́, м. Рукоятка у щетки (у штукатуровъ). Черк. у.

Щі́точка, ки, ж. 1) Ум. отъ щітка. 2) Кисточка, которой разрисовываютъ глиняную посуду. Шух. I. 264. 3) мн. Раст. Dipsacus sylvestris. Вх. Пч. I. 10.

Щітчи́на, ни, ж. 1) = Щітка. 2) Раст. Dipsacus. Вх. Лем. 487.

Щі́ть, ти, ж. 1) = Щітка. Жито посходило, як щіть; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть. Левиц. I. 28. 2) Чесалка, мыканица, гребень. Угор.

Щітя́к, ка́, м. Кисть у маляра. Слов. Д. Эварн.

Щі́чка, ки, ж. Ум. отъ щока.

Що, мѣст. 1) Что. Що мати варила? — Борщ. Ном. № 276. Вона знає, що починає. Ном. Що вбогий, що багатий — у Бога все рівно. Ном. № 80. Чоловік що ступить, то згрішить. Ном. № 99. Що не їж, а хліба хочеться. Грин. II. 309. Зійшли вони на такий пустирь, що