Я, мѣст. Я. Я од людей чула. МВ. II. 9. Дитина мені хвора. Камен. у. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Ном. № 35.
Я́беда, ди, ж. Ябеда. З пірцем ходить та ябеди за чвертку горілки пише. О. 1862. V. 23.
Я́бедник, ка, м. Ябедникъ. О. 1862. VIII. 21.
Я́бко, ка, с. = Яблуко. Гей в саду червоні ябка. Гол. I. 305.
Ябли́чко, ка, с. Колѣнная чашка, patella. Вх. Зн. 84.
Я́блінка, ки, я́бліночка, ки, ж. Ум. отъ яблінь.
Яблінча́, ча́ти, с. = Яблунька. З мого яблінчати вирви собі вовоч. Гн. II. 38.
Я́блінь, лоні, ж. = Яблуня. Драг. 410. Ум. Я́блінка, я́бліночка. Драг. 410. Гн. II. 242.
Я́блуко, ка, с. 1) Яблоко. Сушаться на сонці грушки й яблука на тичках тоненьких. МВ. II. 36. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. I. 200. Ум. Я́блучко. Було личко, як яблучко, стало — як ожина. Мет. 253.
Яблуне́вий, а, е. Свойственный, принадлежащій яблонѣ. МУЕ. I. 175. Пахне в саду яблуневим цвітом.
Яблуни́на, ни, ж. 1) Яблоня, одна яблоня. Не клин — яблунина, золотая верховина. Мил. Св. 9. 2) Яблоневое дерево.
Яблуння́, ня, с. соб. Яблони. Саме яблуння у садку. Черк. у. Садок той увесь був заріс вишенням, сливняком і рясними грушами і яблунням. О. 1862. VIII. 15.
Я́блунь, ні, ж. = Я́блуня. Вх. Пч. II. 35.
Яблунька, ки, ж. Ум. отъ яблуня.
Я́блуня, ні, ж. Яблоня. Яка щеп, така яблуня. Ном. № 7142. Ум. Я́блунька. Посажу коло хатини на спомин дружині і яблуньку, і грушечку. Шевч. 693.
Я́блучко, ка, с. 1) Ум. отъ яблуко. 2) Родъ орнамента въ размалевкѣ глиняной посуды: круглыя точки, кружки величиной въ серебряный пятачекъ. Вас. 184.
Яблучко́вий, а, е = Яблуневий. Та й на мою головоньку білий цвіт упав: вишневий, черешневий додолочку, яблучковий, грушковий на головочку. Мил. Св. 16.
Я́блушний, а, е. Яблочный.
Я́блушник, ка, м. Яблочный квасъ. МУЕ. I. 110.
Ябча́нка, ки, ж. Родъ кушанья изъ сваренныхъ яблокъ. Ябчанку варять з яблук, котрі уперед обирають. МУЕ. I. 101.
Я́ведрик, ка, м. = Явида. Желех.
Я́вида, ди, м. = Чорт. Шух. I. 149.
Яви́ти, ся, гл. См. Являти, ся.
Я́вір, я́вора, м. Яворъ, Acer Pseudoplatanus L. Анн. 4. Над Дунаєм явір зелененький. Мет. 260. Яворъ — символъ козака въ пѣсняхъ. Стоїть явір над водою, в воду похилився, на козака пригодонька, козак зажурився. Нп. Ум. Яворе́ць, я́ворик, яворо́ч, я́воронько. О. 1861. XI. Св. 44. Пішла лисичка у лісок, аж бачить, рубають люде яворці. Рудч. Ск. I. 13. Яворе-яворику, тонкий, зелененький. Чуб. III. 87. Ой піду я лісом-бором да й стану я під явором: явороньку зелененький, пропав мій вік молоденький. Грин. III. 177.
Яві́рка, ки, ж.? У зеленій полонинці, в зеленій явірці — жени, мила, коровиці, я пожену вівці. Гол. IV. 488.
Я́вкати, каю, єш, гл. = Ня́вкати. Фр. (Желех.).
Я́вкимн. Въ выраженіи: у я́вки — ви-
