свою не хоче, сам не соромиться конать в ярмі у ляха.... Шевч. 160. Ум. Яре́мце. АД. I. 53. На них (волах) яремці все тисові. Гол. II. 17. См. еще Єрмо.
Ярму́лка и ярму́рка, ки, ж. Ермолка. Б'ються жиди ярмулками. Ном., стр. 301, № 378. Стоїть руде жиденя у чорній ярмурці. Рудан. I. 61.
Ярник, ка, м. Раст. Galanthus nivalis. Вх. Пч. II. 31.
Ярни́ця, ці, ж. = Ярина. Як я (дощ) перейду три рази на ярь.... возрадуються жита, пшениці, жита, пшениці і всі ярниці. Гол. II. 9.
Ярній, я, є = Весняний. Вх. Уг. 278. См. Ярий 1.
Яро́к, ярка́, м. Ум. отъ яр. 1) Овражекъ, канавка. 2) Ручей. Ярок тече. Вх. Уг. 278. 3) Кровельный желобъ. Вх. Лем. 488.
Яропу́дів, дова, ве = Ярепудів. Яропудів сину! Ном. № 3572.
Яропу́жий, а, е = Яропудів. Стор. М. Пр. 65.
Яро́та, ти, ж. Овечки и барашки возрастомъ до одного года. Одесск. у. О. 1862. V. Кух. 39.
Яро́тина, ни, ж. Шерсть годовалой овцы. НВолын. у.
Ярочко́вий, а, е. Сдѣланный изъ шерсти годовалой овцы. Ярочкова свита. О. 1861. XI. 26.
Яро́чок, чка, м. Ум. отъ ярок.
Яро́шка, ки, ж. Родъ растенія. О. 1862. IV. 72.
Ярува́ти, яру́ю, єш, гл. Быть въ любовномъ возбужденіи. А той як коло дівчат ярує! Черк. у. В се врем'я Юпитер підпивши, з нудьги до жінки підмощавсь.... „Моє безсмертиє ярує, роскошних ласк твоїх бажа“. Котл. Ен. VI. 35.
Яру́га, ги, ж. Большой оврагъ, логъ (См. яр). По степових балках та яругах. Дещо.
Ярча́, ча́ти, с. Ягненокъ до года. Вх. Пч. II. 6.
Ярча́к, ка́, м. Толпа, куча. Так вони (шалапути) ярчаком собі і ходять, до нас гаразд вони і не туляться. — Що то значить: ярчаком? — Значить: купами. Павлогр. у. (Залюб.). Риба так ярчаками і ходе. Мнж. 194.
Ярча́ний, а, е = Яшний. Вх. Лем. 488.
Ярчанка, ки, ж. 1) = Ячмінка 1. Вх. Лем. 488. 2) Порода грушъ, поспѣвающая одновременно съ ячменемъ. Вх. Уг. 278.
Ярчу́к, ка́, м. 1) Ягненокъ. Гол. Од. 39. 2) Собака съ волчьими зубами, — ее боятся вѣдьмы (нар. повѣрье). ЗОЮР. II. 38. У мене є собака ярчук; у неї вовчі зуби, — її і відьми, і вовки бояться. ХС. VII. 451. Поли хочеш завести ярчуків, то треба сучку, як ощениться, вбить і цуценят всіх перебить, оставить одну тіки сучечку, та так аж до дев'яти поколиній, а тоді вже дев'ята сучечка і наведе ярчуків. Драг. 69.
Ярчу́чка, ки, ж. Сука — ярчук. См. Ярчук 2. А наша ярчучка, чоловіче, ощенилася. ХС. VII. 451.
Ярь, я́рі, ж. 1) Весна. Ном. № 548. 2) = Ярина. Як я (дощ) перейду три рази на ярь.... возрадуються жита, пшениці, жита, пшениці і всі ярниці. Гол. II. 9.
Ярюва́ти, ярю́ю, єш, гл. Совершать весеннюю полевую работу, пахать и сѣять весной. Угор.
Яса́, си, ж. 1) Огласка, шумъ. Ой, Хмелю, — каже, — Хмелику! вчинив єси ясу і поміж панами великую трусу. ЗОЮР. I. 168. 2) Салютъ, привѣтствіе пальбой. Із дванадцяти штук гармат грімали, ясу воздавали. АД. I. 217. Гостям лицарську ясу воздаємо — стріляємо. Морд. Пл. 86.
Ясе́лечка, чок, ясе́лка, лок, ясельці (ясельця), лець, мн. Ум. отъ ясла.
Я́сен, ясна́, не́. Краткая форма отъ ясний. Мет. 162.
Ясене́ць, нцю́ и нця́, м. 1) Раст. Dictamnus Fraxinella L. ЗЮЗО. I. 178. 2) Первый тонкій и прозрачный ледъ на прудѣ или рѣкѣ. К. II. Михальчукъ.
Ясени́на, ни, ж. Ясеневое дерево. Ліс чорний та темний, грабина, як свічки, та ясенина. Св. Л. 211. Коло млина ясенина. Грин. III. 385.
Ясено́вий, а, е. Ясеневый. Грин. III. 29. Ясенове вугіллє. Грин. II. 38. Дошки ясенові. Щог. В. 50.
Ясено́к, нка́, м. Ум. отъ ясень.
Я́сень, ня, м. Ясень, Fraxinus excelsior L. ЗЮЗО. I. 123. Сичі в гаю перекликались та ясень раз-у-раз скрипів. Шевч. 26. Ум. Ясено́к. Гнеться, неначе молодий ясенок. Кв.
Ясе́тр, ра́, м. Рыба Acipenser sturio. Вх. Пч. II. 18.
Ясина́, ни́, ж. Шумъ, тревога, огласка. См. Яса 1. Ви, панове молодці, кайданами не стучіте, ясини не учиніте, нікоторого турчина в галері не збудіте. АД. I. 214.
