Я́тритися, рюся, ришся, гл. О ранѣ: растравляться, воспаляться, гноиться. Ятриться виразка. Черн. у.
Ятрі́вка, ки, ж. Жена мужнина брата. Рудч. Ск. II. 143. МУЕ. III. 171.
Ятрі́вчин, на, не. Принадлежащій женѣ мужнина брата. Ятрівчина свита. Харьк.
Ятро́ха, хи, ж. = Ятрівка. Желех.
Ятря́ний, а, е. Объ огнѣ: сильно пылающій. Ятряний огень. Вх. Зн. 84.
Я́ть, (ті, ж.?) Родъ рыболовнаго снаряда (но не ятір). Уман. у.
Я́фини, яфин, ж. мн. = Афини. Вх. Зн. 1.
Яфинни́к, ка, ж. Раст. черника, Vaccinium mirtillus. Вх. Пч. II. 37. См. Афини, яфини.
Я́фири, яфир, ж. мн. = Яфини = Афини. Вх. Лем. 488.
Яфирни́к, ка, м. = Яфинник. Вх. Пч. II. 37.
Яхи́дний, а, е = Єхидний. В старої яхидної баби десять чортів сидить та ще й на дванадцять сідала гуляють. Ном. № 9057. Прибігла фурія із пекла яхиднійша од всіх відьом. Котл. Ен. IV. 35.
Яхи́дство, ва, с. = Єхидство. Котл. (Желех.)
Яча́ти, ячу́, ячи́ш, гл. 1) Кричать по лебединому. АД. I. 253. Піди ти степом по над Дніпром, послухай ти, чуро: чи то гуси кричать, чи лебеді ячать. АД. I. 248. 2) Кричать, шумѣть (о многихъ людяхъ). АД. I. 216. Ви, турки-яничари, помаленьку ячіте, мого вірного клюшника не збудіте. АД. I. 213. Через поле чути глухий гомін, ячать здалеку людські голоси. К. ЧР. 314. Уже пізно, а й досі діти ячать. Лебед. у. См. Якотіти.
Ячме́ник, ку и ячменичок, чку, м. Ум. отъ ячмінь.
Ячміне́ць, нцю, м. Ум. отъ ячмінь.
Ячміни́сько, ка, с. = Яшнище. Вх. Зн. 84.
Ячмі́нка, ки, ж. 1) Ячменная солома. Хотин. у. 2) Порода картофеля. МУЕ. I. 101.
Ячмі́нний, а, е = Яшний. Ячмінний колос. Ном. № 471. Ячміннеє зернячко. Чуб. III. 250.
Ячмі́нник, ка, м. 1) = Болібрюх. Вх. Пч. II. 10. 2) Въ загадкѣ: собака. Ном., стр. 294, № 122.
Ячмінниця, ці, ж. = Ячмінка 1. Вх. Лем. 488.
Ячмі́нь, ме́ню, м. 1) Ячмень, Hordeum vulgare. ЗЮЗО. I. 125. — го́лий. Hordeum nudum. ЗЮЗО. I. 125. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 250. Мн. Ячме́ні, ячмена́. Ячмень на корню. Торік ячмена добрі були. Камен. у. 2) Воспаленіе сальной железки вѣка, hordeolum. Ум. Ячме́ник, ячме́ничок, ячміне́ць. Ячменик зійшов. АД. I. 54. А я житечка не жала, ячменичку не в'язала. Грин. III. 311. Оце у мене, брате, овесець.... оце.... ячмінець. Рудч. Ск. II. 134. Ячмінець во 2 зн. Грин. II. 318. Мил. М. 34.
Я́чний, а, е = Яшний. Їж ячне так, як смачне. Ном. № 2411. Приймай ячне за вдячне. Ном. № 2411.
Яшка́р, ра, м. = Йорж, Acerina ceruna L. Вх. Пч. II. 18.
Я́шний, а, е. Ячменный. Яшний колос. Грин. III. 256. Пироги яшні. Мет. 233. Має п'ять хлібів яшних. Єв. І. VI. 9.
Я́шниця, ці, ж. Ячменная солома. Сим. 153.
Я́шнище, ща, с. Поле, гдѣ былъ ячмень. Черк. у. Лохв. у. Вас. 196.
Я́штруб, ба, м. Ткацкій инструментъ, имѣющій видъ кнута: палочка и привязанная къ ней нитка; служитъ для прикрѣпленія основы къ навою: онъ продѣвается въ конецъ основы, нитка завязывается и затѣмъ яштруб вкладывается въ ґару навоя, удерживая тамъ основу. Конст. у.
Ящери́ний, а, е. Принадлежащій, свойственный ящерицѣ. Мил. М. 49. См. Ящірчин, ящуриний.
Я́щик, ка, м. 1) Кузовъ телеги. Состоитъ изъ передка́ и задка́, стѣнки коихъ называются круга́ми, и изъ боковъ, называемыхъ полу́драбки; каждый полу́драбок составляютъ: два горизонтальныхъ и параллельныхъ бруски́, соединенные щабля́ми, покрытыми лубко́м, лу́бом; внизу ящик скрѣпленъ тремя підле́гами, а на нихъ кладется до́шка, которая прихватывается шво́рінем; верхніе бруски своими оконечностями продѣты въ крижівниці и закрѣплены загвідками; вмѣсто крижівниць дѣлаютъ иногда в'язки́. Рудч. Чп. 250. 2) Жестянка, кружка. Вх. Зн. 84.
Я́щірка, ки, ж. Ящерица, Lacerta. Вх. Пч. 17. Употребляется какъ бранное
