Пилипо́вний, а, е = Пилипівський. Пилиповне пущіння. Лохв. у.
Пилипо́н, на, м. Названіе великорусскаго раскольника. О. 1862. I. 76; IX. 120.
Пили́ти, лю́, ли́ш, гл. Пылить. Ой помалу, дружечки, йдіте, пилом не пиліте, щоб нашая пава пилом не припала. Грин. III. 474.
I. Пи́лка, ки, м. 1) Пила. Вас. 149. 2) Родъ игры въ мячъ. Левиц. I. 346. Ум. Пи́лочка.
II. Пи́лка, ки, ж. Пылинка. Ум. Пи́лочка. Нема муки ні пилочки. Чуб. V. 496.
Пилови́ни, вин, ж. мн. Опилки. Вх. Лем. 448.
Пилови́ння, ня, с. соб. = Пиловини. Вх. Уг. 259.
Пило́к, лка́, м. Ум. отъ пил.
Пилочник, ка, м. Раст. Lycopodium clavatum. Вх. Пч. II. 33.
Пило́чок, чку, м. Ум. отъ пил.
Пилува́ти, лу́ю, єш, —ся, гл. Спѣшить. Вх. Зн. 48. Пилу́й! Скорѣе! поспѣши! Вх. Зн. 48.
Пи́льга, ги, ж. У кожевниковъ: снарядъ для прикрѣпленія выдѣлываемой кожи. Сумск. у.
Пи́льний, а, е. 1) Прилежный, усердный, рачительный, тщательный, старательный. 2) Безотлагательный, нужный, спѣшный. Скорим часом, пильною годиною до города Чигрина прибував. АД. II. 6. 3) Пристальный. Пильний погляд. 4) Внимательный. Ум. Пильне́нький, пильне́сенький.
Пи́льність, ности, ж. 1) Прилежаніе. 2) Безотлагательность, спѣшность. 3) Пристальность.
Пи́льно, нар. 1) Прилежно, старательно. 2) Безотлагательно, спѣшно. 3) Пристально. Дівчата пильно поглядали на москаля. Левиц. I. 10. Очі витріщив і пильно так дивиться. Драг. 1. 4) Внимательно. Іди ж та пильно приглядайся. Котл. Ен. III. 19. Ум. Пильне́нько, пильне́сенько.
Пильнови́тий, а, е = Пильний 1. Отсе й тобі гостинець мій, чабане вірний, пильновитий, за те, що скот у мене ситий, за догляд у ватаги твій. Мкр. Г. 29.
Пильнува́ння, ня, с. 1) Стараніе, радѣніе. 2) Высматриваніе; внимательность. Чуб. I. 281.
Пильнува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Заботиться, стараться, радѣть. Баба не пильнує паню очучати, тільки пильнувала пану отверати. Гол. I. 90. Взявшись за діло, пильнуй, щоб нічого не минуть — щоб свого дойти. МВ. Все пильнував неборак домівки. Г. Барв. 196. Не той ще вік ваш, щоб Бога пильнувати: ще матимете час, — не зараз вам умірати. МВ. (О. 1862. III. 34). 2) Смотрѣть, наблюдать, стеречь; бодрствовать. Мусили її дуже пильнувать, бо уночі схопиться і сама не зна, куди біжить. Стор. Вона пильнує цілу ніч над ними. МВ. I. 52. Най іде пильнувати пшениці. Гн. II. 22. Я пильную порога, щоб утекти. Г. Барв. 272.
Пи́льня, ні, ж. Лѣсопильня. В них на дворі була пильня, шо дерево на ній пиляють. ХС. IV. 24.
Пилюга́, ги́, ж. Большая пыль. Ну й пилюга на шляху — і не дихнеш! Харьк.
Пилюжи́на, ни, ж. Пылинка. Ум. Пилюжи́нка. І пилюжинки нема, — так чисто. Константиногр. у.
Пилю́к, ка, м. Пт. Circus. Вх. Пч. II. 9.
Пилю́ка, ки, ж. = Пилюга.
Пилю́ра, ри, ж. = Пилюга. Константиногр. у.
Пиля́ка, ки, ж. = Пилюга. Ум. Пиля́чка. Дощ зовсім малий, — тіки побризкав пилячку, а землі й не промочив як слід. Екатериносл. у. (Залюб.).
Пиля́ти, ля́ю, єш, гл. Пилить. Дерево пиляли. Чуб. I. 51.
Пи́нда, ди, ж. Спесь, важничанье, чванство. К. Дз. 226. К. МБ. III. 257. Против церкви шапок через пинду дурну не здіймали. К. МБ. XII. 277.
Пи́ндження, ня, с. Спесивость, чванство, важничанье. К. Дз. 226.
Пи́ндитися, джуся, дишся, гл. = Пиндючитися. Нехай не пиндяться, що і вони двоногі. К. Дз. 138.
Пиндря́чити, чу, чиш, гл. Моросить? На дворі дощ пиндрячить. Конотоп. у.
Пиндю́чити, чу, чиш, гл. Надувать; выпячивать. Ми попіласті всі, а він один між нас своє пиндючить пір'я біле. Греб. 362. (Пані) пиндючили якіїсь бочки, мостили в пазусі платочки. Котл. Ен.
Пиндю́читися, чуся, чишся, гл. Важничать, спесивиться.
Пиндю́чливий, а, е. Спесивый, важничающій. Вона пиндючлива. Ном. № 2529.
Пини́ти, ню, ниш, гл. Мѣшать, препятствовать. Вх. Зн. 48.
Пи́нхва, ви, ж. Грубая шалость: сворачиваютъ бумажную трубку, вкладываютъ туда кусочекъ ваты, зажигаютъ и вдуваютъ этой трубкой дымъ въ носъ спящаго. Пи́н-
