Пи́скнява, ви, ж. Пискъ, пискотня. Оце пацюки підняли пискняву. Борз. у.
Пи́снути, ну, неш, гл. Писнуть. Ні писне, ні висне. Ном. Писнула дитина. Левиц. Пов. 60.
Писну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ писати.
Пи́снява, ви, ж. Пискотня. Тут діти таку писняву підіймають. Волч. у.
Пи́сок, ску, м. 1) Лицо; морда. Чуб. I. 263. Писок роспустив, як циган файду. Чуб. I. 262. 2) Носокъ косы. См. Коса 1. Шух. I. 169. 3) Мысокъ на рѣкѣ. Харьк. г. 4) Качечі пи́ски. Раст. Alisma plantago. Вх. Пч. I. 8.
Писто́ль, ля, м. Пистолетъ. К. ЧР. 3. Нащо нам той пистоль, коли стрілять не вміємо. Ном.
Пистоля́, ля́ти, с. Пистолетъ. Шух. I. 230.
Пису́лька, ки, ж. 1) Записка, письмецо. Писулька до мого братухи. О. 1862. X. 31. 2) У горшечниковъ: палочка въ толщину гусинаго пера, съ двумя острыми кончиками вилочкой, для проведенія двойныхъ углубленныхъ линій (при раскрашиваніи посуды). Вас. 183.
Письма́к, ка́, м. 1) Грамотей. Борз. у. Аж тут обізветься письмак до громади. К. Досв. 77. 2) Плохой писатель. Засіли письмаки собором у сто душ. К. Дз. 118.
Письма́цтво, ва, с. 1) Грамотность. 2) Плохое сочинительство. 3) соб. Плохіе писатели. Письмацтво дике. К. Дз. 103.
Письма́цький, а, е. 1) Принадлежащій грамотею. 2) Принадлежащій плохому писателю. Письмацькі куколі пшениці не зашкодять. К. МБ. II. 119.
Письма́чка, ки, ж. 1) Грамотная женщина. 2) Плохая писательница.
Письме́нний, а, е. Грамотный. Рудч. Ск. I. 5. Письменному книжка в руки. Ном. № 6016.
Письме́нник, ка, м. 1) Писатель. Виднійше нам усе те в високих розумом письменниках. К. (О. 1861. VI. 28). 2) Въ евангеліи: книжникъ. І зібравши всіх архієреїв і письменників людських, допитувався в них, де Христу родитися. Єв. Мт. II. 4.
Письме́нництво, ва, с. Писательство; сочинительство; письменность. К. ПС. 84.
Письме́нницький, а, е. Писательскій. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. К. Дз. 207.
Письме́нниця, ці, ж. Писательница.
Письме́нство, ва, с. 1) Грамота; грамотность. Сина звеліла письменства вчити. Г. Барв. 187. Сами з себе письменства повчились. Екатериносл. у. 2) Письменность. 3) Ученость, знаніе. Шануючи ваше письменство і розум. Котл. НП. 341.
Пи́сьмечко, ка, с. Ум. отъ письмо. А тут і письмечко… не відгадаю від кого. О. 1861. VII. 4.
Письмо́, ма́, с. 1) Писаніе; рука. 2) Грамотность. 3) Письмо. А я ж тії листи, а я ж тії письма сам перечитаю. Мет. 24. 4) Святе́ Письмо́. Священное писаніе. Ти ж Святе Письмо в руки береш-читаєш, нас, простих людей, на все добре наставляєш. Дума. 5) = Писання 3. Шух. I. 292, 304. Ум. Писе́мце, пи́сьмечко.
Пи́сьо, ся, с. Личико. Там то Гандзя, там то зух, там то письо як пампух. Гол. I. 387.
Пита́ння, ня, с. Вопросъ. Непевним голосом став Павло на питання росказувати. МВ. (О. 1882. I. 101). Ні.... одказала Мотря, здивувавшись такому питанню. Мир. ХРВ. 17. Ум. Пита́ннячко. МВ. (О. 1862. I. 79)
Пита́ти, та́ю, єш, гл. Спрашивать. Став же в мене козаченько та дороженьки питати. Мет. 96. Не питаючи броду, не сунься у воду. Посл.
Пита́тися, та́юся, єшся, гл. = Питати. Питався чорт баби: що о Бозі люде говорять? Ном. № 198.
Питво́, ва́, с. Питье.
Пи́тель, тля, м. 1) Крупчатка-мельница. Подольск. г. Се він собі млин питлем хоче будувати. Кіев. у. 2) Мука крупичатая. На питель, на питель пшеничка ся меле. Гол. II. 138.
Пите́ння, ня, с. Питье. Оттут можно і питенням і їденням підживитись. О. 1861. VIII. 27.
Пите́ць, тця́, м. Человѣкъ, много пьющій.
Пи́ти, п'ю́, п'є́ш, гл. 1) Пить. Хто п'є, той і ллє. Ном. Ой пий, мати, тую воду, що я наносила. Мет. 72. 2) Пить, пьянствовать. Ой п'є Палій, ой п'є Семен, із ніг ізвалився. Нп.
Пити́мий, а, е. 1) Родимый. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. МВ. I. 25. 2) = Питний. Пити́ме й їди́ме. Напитки и пища. Гуляли вони, пили, їли усе добре, да й пошли собі назад, по-
