кидавши усе, що позоставалось: і питиме, і їдиме. Рудч. Ск. II. 157.
Пи́тися, п'ю́ся, п'є́шся, гл. Питься. Горілка не п'ється. Чуб. V. 420. Не до те́бе пило́ся. Не къ тебѣ обращались, не о тебѣ рѣчь. Ном. № 9581.
I. Питки, гл. Дѣтск. пить. Чого ти, зайчику, такий худенький? — Тим, що всім питки подаю. Ном. № 1292. Ум. Пи́тоньки, пи́точки. Мкр. Н. 4. Будеш, будеш ти лежати, питоньки прохати. Мет. 86.
II. Пи́тки, ток, ж. мн. Выпивка, пьянство. Ти все в питках та все в гульках, а об смерти нема думки. Грин. III. 143.
Питльо́ваний, а, е. Крупичатый. Закусує питльованим калачем. Грин. III. 349. Давай йому… коржів з питльованого борошна. Левиц. I. 180.
Питльо́вка, ки, ж. Крупичатая мука. Кіев. у.
Питлюва́ти, лю́ю, єш, гл. Молоть крупичатую муку. Хто хоче питлювати, мусить зачекати. Ном. № 5596.
Питни́й, а́, е́. Употребляющійся для питья. У мене є питний мед. Харьк. г.
Питоме́нний, а, е = Питимий. Вх. Зн. 48.
Пи́то́мий, а, е = Питимий. Левиц. Пов. 256.
Пи́тоньки, пи́точки, гл. Ум. отъ питки.
Пиття́, тя́, с. 1) Питье. 2) Выпивка. Як би знаття, що в кума пиття, то й жінку й діти привів би. Посл. 3) Напитокъ.
Питу́н, на́, ж. Родъ глиняной кружки для питья воды. Грин. III. 445. Маркев. 112. 2) = Питець. Зміев. у. Ум. Питу́нчик.
Питу́щий, а, е. Пьющій.
Пиха́, хи́, ж. Гордость, важность, надменность, заносчивость. Чуб. I. 93, 282. Панська пиха. Стор. МПр. 76.
Пиха́ти, ха́ю, єш, гл. = Піхати. Най буде бабці пихано, а дідові мелено. Чуб. I. 261.
Пиха́тий, а, е. Спесивый, гордый. МВ. II. 32. В їх пихатому серці нема місця любові ік простим людям. О. 1862. I. 75.
Пихи́ць! меж. для выраженія пиханія, толканія. А він підскочив та пихиць її! Так і заноричилась. Черниг. у.
Пи́хкати, каю, єш, гл. 1) Пыхтѣть. От ми пихкали, пихкали над тим чаєм, та й повиливали його під ліжко. Грин. I. 89. 2) Потягивать (трубку). Лежить у садку під грушею, люльку пихкає. МВ. I. 38.
Пи́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ пихкати. Дай люльку, я разів зо три пихну. Лебед. у. Захотілось… тричі люлечки пихнути. Ном. № 9302.
Пихорну́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно толкнуть. Як пихорне́ його. Мир. ХРВ. 65.
Пихті́р, ра́, м. = Рептух 2. См. Піхтір.
Пицу́ра, пицю́ра, ри, ж. Ув. отъ пика. Пицура — решетом не накриєш, за три дні не обгепаєш. Ном. № 13949.
Пицюри́на, ни, ж. Penis. Уман. у.
Пиша́ння, ня, с. Важничанье, гордость. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва? Ой як лиштва подереться, пишання минеться. Чуб. V. 165.
Пиша́тися, ша́юся, єшся, гл. Гордиться. Ляхи мусять пишатись тим, що принадили до свого культурного гурту таких руських людей, як Замойські та Жовковські. К. ХП. 65. Иногда: важничать. Пишається, як корова в хомуті. Ном. 2) Красоваться. Ще на Україні веселі і вольнії пишались села. Шевч. 242.
Пи́шки, мн. Перья птенца. Вх. Зн. 48.
Пи́шний, а, е. 1) Гордый, важный. Оце яка пишна молодиця: і добридень не каже, а дивиться на півока. Волч. у. В мене рід гордий та пишний. Чуб. V. 533. 2) Роскошный, пышный. Являється мій світ у пишних шатах. К. Іов. Ум. Пишне́нький. Не жаль мені ні постелі біленької, ні вечері пишненької. Чуб. V. 42. Друженька пишненька. Грин. III. 504.
Пишни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. = Пишатися. А про науку правди всемирньої, которою городи пишняться, ми скажемо, що вона й без городів би обійшлася. К. (О. 1861. II. 230). Повні рожі так і пишняться. О. 1862. IV. 72.
Пи́шність, ности, ж. Пышность, важность. З гордостю, за пишностю з глави шличка не здиймали. АД. I. 193.
Пи́шно, нар. 1) Гордо, важно. На ставі пишно лебідь плив. Греб. 362. 2) Роскошно, пышно. Один чоловік жив що-дня пишно. Єв. Л. XVI. 19.
Пишнобарви́стий, а, е. Цвѣтистый, блещущій яркими красками. Пишнобарвистий співочий і танцюристий рай. К. Кр. 26.
Пишнокри́лий, а, е. Съ красивыми крыльями. Млак. (Желех.).
Пишноцві́т, ту, м. Роскошный цвѣтокъ. Пишноцвіти зісхли й помарніли. Млак. 13.
Пи́щавка, ки, ж. Свирѣль. Гн. II. 154.
