Погарманува́ти, ну́ю, єш, гл. = Погарманити.
Погарні́ти, ні́ю, єш, гл. Похорошѣть, сдѣлаться лучше. Погарніли люде. Константиногр. у.
Погартува́ти, ту́ю, єш, гл. Закалить (во множествѣ).
Погарцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Поскакать верхомъ, погарцовать.
Погарча́ти, чу́, чи́ш, гл. Поворчать (о собакѣ и человѣкѣ).
По́гарь. Мѣсто, на которомъ сожженъ лѣсъ. Вх. Зн. 21.
Погарю́кати, каю, єш, гл. = Погарикати.
Погаса́ти, са́ю, єш, сов. в. пога́снути, ну, неш, гл. Погасать, погаснуть, потухать, потухнуть. Горіло світло, погасало, погасло. Шевч. 148. Пішов по масло, та й в печі погасло. Ном. № 10934. Уже зорі погасають, ранок наступає. Федьк. II. 81.
Погаси́ти, шу́, сиш, гл. Потушить, погасить. А в рум'янцю така сила, що всі цвіти погасила. Чуб. V. 38.
Погаси́тися, шу́ся, сишся, гл. Потухнуть.
Пога́слий, а, е. Угасшій. Скільки виточила сліз із старих погаслих очей, згадуючи про мене. Г. Барв. 406.
Пога́снути. См. Погасати.
Пога́ятися, га́юся, єшся, гл. Помедлить, помѣшкать.
Поге́йкати. См. Погейкувати.
Погейкувати, кую, єш, сов. в. поге́йкати, каю, єш, гл. Кричать, покрикивать: гей! погонять. Вже плугатарі погейкують, а вівчарики посвистують. Нп.
Погемблюва́ти, лю́ю, єш, гл. Построгать рубанкомъ.
Погетьманува́ти, ну́ю, єш, гл. Побыть гетманомъ.
Погиба́ти, ба́ю, єш, сов. в. поги́бнути, ну, неш, гл. Погибать, погибнуть. Вірне любила, як присягала в вірности вмірати, да й прийшлося за мою вірность в нещасті погибати. Чуб. V. 184. Ніч мати не дасть погибати. НВолын. у. Тут тобі, серденько, в степу погибати. Мет. 94. Щоб їх путь погибла! Ном. № 3695.
Поги́бель, лі, ж. 1) Гибель, погибель. Як не зведе вона його з світу, то ще одно місце зостається, де його погибель учиниться. Рудч. Ск. I. 135. 2) Зігну́тися у три поги́белі. Сильно согнуться, сгорбиться. Ном. № 3042. Ізогнувсь у три погибелі. Драг. 165.
Поги́бельний, а, е. Гибельный. І в погибельні тенета вороги її вловили. К. Псал. 35.
Поги́бнути. См. Погибати.
Погидува́ти, ду́ю, єш, гл. Побрезгать. Коли мене погидуєш, люби мою сучку. Чуб. V. 1113.
Погина́тися, на́юся, єшся, гл. Наклоняться. Панна гнеться, погинає, десь там мене поминає. Чуб. V. 32.
Поги́нути, ну, неш, гл. Погибнуть. Загубив Данило жінку, да й сам погинув. МВ. I. 158. Як би Бог слухав пастуха, то давно б погинуло стадо. Ном. № 4124. Як із Низу тихий вітер повіне, вся ваша жидівська сторожа погине. ЗОЮР. I. 60.
Поги́ркати, каю, єш, гл. = Погарикати.
Поги́цати, цаю, єш, гл. Покачать на рукахъ (ребенка).
Погі́дливий, а, е. Благопріятный, хорошій (о погодѣ). Погідливі дні. НВолын. у.
Погі́дний, а, е = Погідливий. У щастє наше вдарив грім в погідную годину. Млак. 96.
Погі́н, го́ну, м. 1) Скорость движенія. Як тілько трохи пущу погону (у млині), то зараз і зломиться. 2) ? Сонце то ховалось, то знов випливало із-за високих скель, а вони, величаві, темними погонами мережили світлий і гладкий, як скло, Дніпр. Стор. II. 142.
Погі́нка, ки, ж. = Погонка. Треба оддати позичку, щоб погінки не було на селі од людей.
Погі́ншливо, нар. Успѣшно. Хоть би воно йшло погіншливо, а то полеш, полеш, мов і не сяпав. Мнж. 189.
Погі́нь, го́ні, ж. = Погонь. А я у погінь за ним, та й догнав. Новомоск. у. Не дрімай, козаче, не дрімай зо мною, сам же ти знаєш, погінь за тобою. Чуб. V. 278. Ум. Пого́нечка.
Погіркнути, ну, неш, гл. Прогорькнуть, сдѣлаться горькимъ (во множествѣ).
Погірни́к, ка́, м. = Погар 2. Желех. Пастбище для дойныхъ овецъ. Шух. I. 215.
Погі́ршати, шаю, єш, гл. 1) Сдѣлаться хуже. Замуж пішла — ще й погіршало: мені ділечка побільшало, а здоров'ячка поменшало. Чуб. V. 591. 2) Увеличиться. Малі діти — мале й лихо; діти побільшають, — лихо погіршає. Ном. № 9197.
Погла́дити, джу, диш, гл. Погладить. Погладив проти шерсти. Ном. № 3990.
