Погле́діти, джу, диш, гл. = Поглядіти. Од неділі до неділі щоб всі люде погледіли. Ном. № 13273.
Погли́бати, баю, єш, гл. Съ трудомъ полетѣть. Е, після вашого пострілу я запримітив добре, шо одна качка ледве, ледве поглибала, та отам десь певно і впала. Брацл. у.
Погли́бшати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться глубже.
Поглину́ти, ну́, не́ш, гл. Проглотить. Згинули, мов їх земля поглинула. Бодай вас свята земля поглинула живими! — проклятіе. Левиц. ПЙО. I. 369.
Поглузува́ти, зу́ю, єш, гл. Посмѣяться, подвергнуть насмѣшкамъ. Поглузують, покепкують та й кинуть під лаву. Шевч. 123.
По́глум, му, м. Издѣвательство.
Поглуми́тися, млю́ся, мишся, гл. Насмѣяться. Почув Господь — і сміхом посміявся, на небі з них, безумних, поглумився. К. Псал. 3.
По́глумка, ки, ж. Насмѣшка. Нехай Бог боронить від скаженої миші, — поглумка. Ном. № 3485.
Поглу́хнути, немо, нете, гл. Оглохнуть (о многихъ). Як холодцю поїдять, то так зараз і поглухнуть. Мнж. 92. Люде поглухли. Чуб. II. 581.
Поглуши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Оглушить (многихъ) 2) Заглушить (во множествѣ). Тернина поглушила його. Єв. Мр. IV. 7. Садами летіла, — сади поглушила своїми голосочками. Чуб. V. 749.
По́гляд, ду, м. Взглядъ. Видно сокола по польоту, а сову по погляду. Ном. № 7343. На погляд вона добра пані. Черниг.
Погляда́ння, ня, с. Посматриваніе. Не поглядай на неї: нічого з твого поглядання не буде, бо вона не про тебе думає. Харьк.
Погляда́ти, да́ю, єш, гл. Посматривать, поглядывать, взглядывать. Не поглядай, серце, на других. Мет. 54.
Погляда́тися, да́юся, єшся, гл. = Поглядати. Та на свого цюру поглядається. АД. I. 145. На чорнявую все поглядайтеся. АД. I. 82.
Погля́діти, джу, диш, гл. 1) Посмотрѣть, поглядѣть. Піди, мила, погляди, чи всі коні вороні. Чуб. V. 739. 2) Пощупать. Погляділа кишеню, аж тютюнцю зо жменю. Грин. III. 561.
Погля́нути, ну, неш, гл. Взглянуть. І багата, і хороша, хто погляне — ахне. Чуб. V. 37. Погляну я у віконце. Чуб. V. 649.
Погля́нутися, нуся, нешся, гл. = Поглянути. Поглянутися в кватирочку — старий же близенько. Лукаш. 126. Поглянешся в кватирочку — повно ляхів в місті. Лукаш. 109.
Погна́ти, жену́, не́ш, гл. Погнать. Погнала… бичка пасти. Рудч. Ск. II. 13. Поженуть вас на війну. Стор. II. 85. Химе́ри погна́ти. Понести чепуху. Се він сп'яну химери погнав. Кв.
Погна́тися, жену́ся, не́шся, гл. 1) Погнаться. Піймав, не піймав, а погнаться можна. Ном. № 4281. Чорт погнавсь за ним і не догнав. Рудч. Ск. I. 69. 2) Отправиться, пойти, гоня; побѣжать. Покинув чоловік упруга недоораного, погнавсь із воликами додому. Г. Барв. 198. Троє товару погналось геть дорогою. Драг. 64. Свої волі набралася, на весілля погналася. Чуб. V. 562. 3) Вырасти. Висадки пішли в кущі, а цибуля погналася в стрілки. Левиц. I. 28. 4. Соблазниться, польститься. Погнавсь, що велике качання.
Погни́сти, погни́ти, нию́, є́ш, гл. Погнить. Картопля погнила на грядці.
Погні́ватися, ваюся, єш, гл. Разсердиться, разгнѣваться. Погнівалися всі дівки. Грин. III. 504. Та кланяйся низенько і садови близенько, щоб родина не гнівалась! Кланялась низько й садовила близько, і родина погнівалась. Грин. III. 538.
Погніви́ти, влю́, ви́ш, гл. 1) Погнѣваться. Не погніви: то Бог дав, те й з'їж. О. 1862. IV. 89. 2) Разгнѣвать. Та виломлю калинову квітку та застромлю за білу намітку, щоб сії квітки не подавити, щоб свого роду не погнівити. Мил. Св. 59.
Погні́й, но́ю, м. Сильно унавоженная земля. НВолын. у. Черниг. г.
Погніти́ти, чу́, тиш, гл. Подавить, придавить (во множествѣ).
Погної́ти, ною́, їш, гл. Дать сгнить. Вже на току погноїв хліб. Каменец. у.
Погну́ти, гну́, гне́ш, гл. Погнуть. Довгий кістлявий ніс його якось погнуло набік. Стор.
Погну́тися, гну́ся, гне́шся, гл. Погнуться. Столи його погнулись від м'ясива. К. Іов. 47.
Погові́р, во́ру, м. Толки, сплетни, пересуды. На Тетяну поговір, що Тетяна вмерла: вона лежить на печі і ноги задерла. Ном. А на мене молодую поговір та слава. Мет. 85. Як ми любилися, та й
