Позно́сювати, сюю, єш, гл. = Позносити. Позносювали (снопи). Грин. I. 111.
Познуща́тися, ща́юся, єшся, гл. Поиздѣваться.
По́зо́в, зву и позо́ву, м. Искъ, тяжба. Не знайду на свічку, а на позов — як біс дасть. Ном. № 7374. Я просив його, щоб без позову зняв комору з моєї землі, так він не слуха. Новом. у. — да́ти, заложи́ти. Возбудить процессъ. Пан возний позов дасть. Котл. Ен. IV. 48.
Позодяга́ти, га́ю, єш, гл. Одѣть (многихъ). Він за свої гроші усіх дітей її позодягав. Васильк. у.
Позоли́ти, лю́, лиш, гл. Побудить. Позич мені попілу, а то в мене не стане сорочки позолить. Харьк.
Позоло́та, ти, ж. Позолота. Твоя голова не до позолоти. Чуб. I. 242. Позолота була вся витерта. Левиц. I. 293.
Позолоти́ти. См. Позолочувати.
Позолоті́ти, ті́ю, єш, гл. Сдѣлаться похожимъ на золото, пріобрѣсть цвѣтъ золота, пожелтѣть. Каменец. у. Колос позолотів Г. Барв. 147.
Позоло́тка, ки, ж. Сусальное золото. Гол. Од. 60.
Позоло́чувати, чую, єш, сов. в. позолоти́ти, лочу́, тиш, гл. Золотить, позолотить. Що в голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана. Мет. 26. Голубонько мій, коли б же ти жив, я б твої крила позолотила. Чуб. V. 246.
Позомліва́ти, ва́ємо, єте, гл. То-же, что и зомлі́ти, но о многихъ.
Позорувати, рую, єш, гл. Обращать вниманіе. См. Позір. Вх. Лем. 452.
Позо́рювати, рюю, єш, гл. Вспахать (во множествѣ).
Позоря́ти, ря́ю, єш, гл. ? Ой всі поля самарськії позоряли, тільки вони не зоряли, що в річки Самарки, а в кринички Салтанки, де три терни дрібненьких, де два байраки зелененьких. Мет. 437.
Позостава́тися, таємо́ся, єте́ся, гл. Остаться (о многихъ). Не стало вже ставать і сала, а тільки самі грінки позоставались. ЗОЮР. I. 290. От і сі діти, що позоставались живі… чогось вже мізерніють. Левиц. I. 139.
Позоста́ти, та́ну, неш, гл. Остаться. Нема милого, позостала туга. Гол. I. 370.
Позоста́тися, та́нуся, не́шся, гл.' Остаться. Умер, умер пан полковник і грізная мова, позостались кінь вороний і ясная зброя. Чуб. V. 317.
Позостріва́ти, ва́ю, єш, гл. Встрѣтить (многихъ и не разомъ).
Позостріча́ти, ча́ю, єш, гл. = Позострівати.
Позотліва́ти, ва́ємо, єте, гл. Истлѣть (о многихъ).
Позохо́чуватися, чуємося, єтеся, гл. Проявить охоту, желаніе, согласиться что либо сдѣлать (о многихъ).
Позра́джувати, джую, єш, гл. Измѣнить (о многихъ, многомъ).
Позра́лювати, люю, єш, гл. То-же, что и зра́лити, но во многихъ мѣстахъ.
Позрахо́вувати, вую, єш, гл. Счесть (во множествѣ).
Позрива́ти, ва́ю, єш, гл. Сорвать (во множествѣ). Почала вона рвати на собі усе, що було, та подавати йому. Позривала й те усе. Чуб. II. 413.
Позрина́ти, на́ємо, єте, гл. Вынырнуть, всплыть на поверхность (во множествѣ). Помочила коноплі та мабуть погано придавила, а вони й позринали. Харьк. у.
Позрі́внювати, нюю, єш, гл. Сравнять (во множествѣ).
Позрі́зувати, зую, єш, гл. Срѣзать (во множествѣ). Баба маківки позрізувала. Грин. II. 86.
Позріка́тися, ка́юся, єшся, гл. Отказаться (отъ многаго, о многихъ).
Позрі́ти, рю́, риш, гл. Посмотрѣть, взглянуть. Позри, Єлена, на он ту гору. Гол. IV. 523.
Позро́джувати, джую, єш, гл. Родить (многихъ).
Позроста́ти, та́ємо, єте, гл. Вырасти (о многихъ).
Позроста́тися, та́ємося, єтеся, гл. Срастись (во множествѣ). Кущі глоду, терну і шипшини позростались ніби. Стор. М. Пр. 110, 111.
Позро́шувати, шую, єш, гл. Оросить (во множествѣ).
Позро́щувати, щую, єш, гл. Вырастить (многихъ).
Позру́бувати, бую, єш, гл. Срубить (во множествѣ). Де яка деревина була, — все позрубував. Пирят. у.
Позруйно́вувати, вую, єш, гл. Разорить, разрушить, развалить (во множествѣ).
Позру́шувати, шую, єш, гл. То-же, что и зру́шити, но о многомъ.
Позряжа́ти, жа́ю, єш, гл. То-же, что и зряжа́ти, но во множествѣ. Позряжає своїх дочок та й не надивиться на їх. Борз. у.
