Позса́джувати, джую, єш, гл. То-же, что и зсади́ти, но во множествѣ. Узяв та й позсаджував дітей на віз. О. 1861. V. 71.
Позса́пувати, пую, єш, гл. Срубить многія растенія при полотьѣ.
Позсила́ти, лаю, єш, гл. То-же, что и зісла́ти, но о многихъ.
Позсипа́ти, па́ю, єш, гл. Ссыпать (во множествѣ). В мішечки позсипай (горох). Г.-Арт. (О. 1861. III. 93).
Позсиха́ти, ха́ю, єш, гл. Изсохнуть (во множ.). Були річки, — позсихали. Чуб. V. 539.
Позсиха́тися, ха́ємося, єтеся, гл. Ссохнуться (во множествѣ). Не єретичі його й постоли! як же позсихались!… Насилу нацупив. О. 1862. II. 26.
Позсіда́ти, да́ю, єш, гл. То-же, что и зсі́сти, но о многихъ.
Позсіда́тися, да́ємося, єтеся, гл. Скиснуть, створожиться (во множествѣ).
Позсіка́ти, ка́ю, єш, гл. Срубить (во множествѣ). Велика була буря… Дощ комиші позсікав, як шаблею. МВ. I. 141.
Позска́кувати, куємо, єте, гл. То-же, что и зско́чити, но о многихъ. Позскакували як опечені. Харьк. у.
Позсо́вувати, вую, єш, гл. Сдвинуть (во множествѣ). Спершу густо, мов їх (хати) одну до другої хто позсовував, щоб було затишніше й тепліше, а далі рідче. Мир. Пов. II. 83.
Позсо́вуватися, вуємося, єтеся, гл. Сдвинуться (о многихъ).
Позста́рюватися, рюємося, єтеся, гл. Состариться (о многихъ).
Позсу́кувати, кую, єш, гл. Ссучить (во множествѣ).
Позуби́ти, блю́, биш, гл. 1) Зазубрить; сдѣлать зазубрины. Позубили мені сокиру. Ой десь мене Господь Бог не простив, що я у неділю серпи позубив. АД. I. 81. 2) Сдѣлать зубцы. Позубила комір і чохлу.
Позуби́тися, блю́ся, бишся, гл. Иззубриться. Шабля позубилась. ЗОЮР. I. 96.
Позубцюва́ти, цюю, єш, гл. = Позубити 2. Оце вже тобі сорочку попрутикувала і позубцювала в поділках. Кіев. у.
Позу́жувати, жую, єш, гл. Съузить (во множествѣ).
Позуро́чувати, чую, єш, гл. Сглазить (многихъ). Дітей мені позурочувала. Богодух. у.
Позустріва́ти, ва́ю, єш, гл. = Позострівати.
Позустріча́ти, ча́ю, єш, гл. = Позострічати.
Позці́плювати, люю, єш, гл. — зу́би, ру́ки. Стиснуть, сжать (во множествѣ). Позціплювали зуби та й лежать як неживі.
Позчі́плювати, люю, єш, гл. Сцѣпить одно съ другимъ (во множествѣ).
Позчі́плюватися, люємося, єтеся, гл. Сцѣпиться другъ съ другомъ, переплесться другъ съ другомъ. Верби понагинались над водою, позчіплювались зеленими верхами. Левиц. I. 62.
Позшива́ти, ва́ю, єш, гл. Сшить (во множествѣ). Вони (Адам і Ева) позшивали листи з липи, позакривались. Чуб. I. 146.
Поз'я́зувати, ся, зуюся, ся, єш, ся, гл. = Позв'язувати, ся.
Поина́кшати, шаю, єш, гл. Измѣниться. Садок сей у вас зараз поинакшав би.
Поізба́вити, влю, виш, гл. = Позбавити. А ти мене поізбавив любого спокою. Гол. I. 323.
По́їд, ду, м. Съѣденіе. По́їдом ї́сти. Заѣдать. В пої́д. Сколько можно съѣсть. На луках паші не в поїд. Лебед. у.
Поїда́йло, ла, м. Обжора.
Поїда́ти, да́ю, єш, сов. в. пої́сти, ї́м, їси́, гл. Поѣдать, поѣсть, съѣдать, съѣсть; пожирать; уничтожать, уничтожить. Його врожай голодний поїдає. К. Іов. 11. Каже (вовк): „Отепер я вас поїм“. Рудч. Ск. I. 7. Зілля сухе огонь поїда. Полт. г.
Поїди́нок, нку, м. = Поєдинок 1. А звечора уночі сходилися багачі, стали раду радити, кого в некрути взяти: поїдинки не брати, будем лани орати; чинчового не брати, будем лани сівати. Чуб. V. 981.
Пої́дка, ки, ж. Количество, необходимое на разъ для ѣды. У нас хліба ще на одну поїдку буде. Волч. у.
Поїдна́ння, ня, с. и пр. = Поєднання и пр.
По́їзд, ду, м. Свадебный поѣздъ, свадебная процессія. ХС. VII. 428, 429. Грин. III. 438. Хотя бы даже женихъ и шелъ со своей свитой, все же эта процессія называется по́їзд. МУЕ. I. 125. (Полт. г.). Молодий збірає поїзд і їде до молодої. Грин. III. 430. Ум. По́їздонько.
Поїздо́вий, а, е. Относящійся къ свадебному поѣзду. Пісні поїздові співають дружки і свашки. Грин. III. 479.
По́їздонько, ка, м. Ум. отъ поїзд.
Поїзжа́нин, на, м. Участвующій въ свадебномъ поѣздѣ, въ свад. процессіи. МУЕ. III. 92. Як стануть поїзжане уже в мо-
