кротость. Покірность твоя жизні і здоров'я мені придасть. Котл. НП. 376.
Покі́рно, нар. Покорно, кротко. Ум. Покірне́нько.
Покі́с, ко́су, м. Покосъ. Косарики косять, а вдівочка похожає, дрібними сльозами покоси поливає. Мет. 315.
Покі́ст, ко́сту, м. Лакъ; лакированная поверхность. Таке гладеньке, як покіст. НВолын. у.
Покі́сть, кости, ж.? Клала бись мости з червоной покости. Гол. II. 107. Мостила мости жовтими покости. Гол. IV. 409.
Покі́т, ко́ту, м. 1) Скатъ. Гори крутоярі з зеленими покотами. К. ЧР. 62. 2) В покі́т = Покотом.
Покла́д, ду, м. 1) Яйцо (натуральное или изъ мѣлу), которое кладутъ въ какомъ нибудь мѣстѣ, чтобы курица неслась въ томъ мѣстѣ. Сяде курка й без покладу. 2) Пометъ.
Поклада́ти, да́ю, єш, сов. в. покла́сти, кладу́, де́ш, гл. 1) Класть, полагать, положить, сложить. Буду в землі козацькій голову християнську покладати. АД. I. 212. Поклони покладати. Г. Барв. 106. Мимо церкви святої проїжжали… на себе хреста не покладали. АД. I. 193. 2) Налагать, наложить. По двоє кайданів на ноги покладено. АД. I. 90. 3) Раскладывать, разложить (человѣка для порки). Як не вийду на панщину, покладают зараз: а Сикора покладає, Вергонець тримає, а вокомон із паличков коло задку грає. Гол. III. 478. 4) = Паренити. Вх. Зн. 46. 5) Строить, построить. Поклали новий манастирь. Волын. г. Двори собі поклав на боці від своєї мами. Гн. I. 153. 6) — гнів на ко́го. Сердиться, гнѣваться. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. I. 187. 7) — наді́ї. Возлагать надежды, надѣяться. На його єдиного покладаю мої надії. Стор. МПр. 93. 8) — гріх на ко́го. Взводить на кого грѣхъ. Які ж ти гріхи на себе покладаєш? АД. I. 188. Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра. 9) І в го́лову сього́ не поклада́й. И не думай этого. 10) Поклада́ючи роби́ти. Не спѣша и съ толкомъ дѣлать. Лубен. у. (Леонтовичъ).
Поклада́тися, да́юся, єшся, гл. Укладываться, уложиться, быть положеннымъ. Там і попрядеться, і потнеться, і в скриню покладеться. Рудч. Ск. II. 51. 2) Ложиться, лечь. 3) Условиться, согласиться. Вх. Уг. 260.
По́кладень, дня, м. = Поклад 1. Покладень під куркою ви зоставили? Борз. у.
По́кладки, ків, м. Куриныя яйца. Шух. I. 106, 238. Годуют курочки, таких наскладали покладків. Гн. II. 205.
Покладли́вий, а, е. Покладливый, ласковый. Мирг. у. Ум. Покладливе́нький. Г. Барв. 446.
Покла́дний, а, е. Запасной. Покладний гріш. Подольск. г. Покладні гроші. Шух. I. 51.
Покла́нятися, няюся, єшся, гл. Покланяться.
Покланя́тися, ня́юся, єшся, гл. = Поклонятися. Брат сестрі покланяється. Чуб. V. 547.
Покла́сти, ся. См. Покладати, ся.
Покла́цати, цаю, єш, гл. Пощелкать зубами.
Поклекота́ти, кочу́, чеш, гл. Поклокотать.
Поклекоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Поклекотати.
Поклепа́ти, па́ю, єш, гл. Отбить (косу). По обіді оддихали, потім коси поклепали. Мет. 314.
По́клик, ку, м. Зовъ, кличъ; воззваніе. К. ХП. 14. Мертве нехотя устає на чарівницький поклик з домовини. К. ЧР. 217.
Покли́кати, чу, чеш, гл. Позвать. Ото він пішов покликав людей і посходились. Рудч. Ск. I. 92.
Поклика́ти, ка́ю, єш, гл. Восклицать, громкимъ голосомъ обращаться къ кому; взывать къ кому, отзываться къ кому. На слугу свого добре кликав-покликав: „Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького“. АД. I. 4. На турків яничар, на бідних невольників покликає. АД. I. 209. Їх стам люде знати, добрим словом покликати. ЗОЮР. I. 24.
Покли́кнути, ну, неш, гл. 1) Крикнуть. Покликне він на Івана Луговського, писаря військового. Дума. 2) Воззвать, вдвинуть кличъ. Ой на славній Україні кликне, покликне Филоненко, корсунський полковник, на долину Черкень гуляти. Лукаш. 36.
Покли́кувати, кую, єш, гл. = Покликати. Голосно ми на свою браттю хуторян покликаємо. К. (О. 1861. II. 229).
Поклинцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Набить стѣну клинышками для обмазки глиной.
Поклі́н, ло́ну, м. Поклонъ. Десь мій милий чорнобривий через людей поклоняєть-
