Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/306

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Поміта́чка, ки, ж. Старая изодранная шапка? Поки єм ся не вженив, — шапка мі рогачка, а як єм ся оженив, — тепер помітачка. Гол. II. 556.

Помі́тити. См. Помічати.

Помі́тний, а, е. Замѣтный, примѣтный. Екатериносл. у. Я свого ножа зараз пізнаю, бо він помітний. Славяносерб. у.

Помі́тно, нар. Замѣтно. Не помітно, щоб він водився з тією дівкою. Екатериносл. у.

Помі́тувати, тую, єш, гл. Бросать. Дрібне листє пописує, там у воду помішує. АД. I. 135.

Поміту́ха, хи, ж. Выметальщица. Пожеланіе новорожденной на крестинахъ: Щоб щасна, красна, довголітня… щоб помітуха і помазуха, і швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Ум. Поміту́шка.

По́міть, меті, ж. Кучка сжатаго, но еще не связаннаго въ снопы хлѣба. Збіжє на пометі. Вх. Зн. 52. См. Помет.

По́міч, мочі, ж. Помощь. ЗОЮР. I. 65. Молодо оженившись, скоріше помочі діждеш. Ном. № 5909. Милосердого Бога на поміч не прохали. Макс. У по́мочі, до по́мочі ста́ти. Помочь. Ум. По́мочка. Мої милі соколочки, станьте мені до помочки. Чуб. III. 48.

Поміча́ти, ча́ю, єш, сов. в. помі́тити, чу, тиш, гл. Замѣчать, замѣтить. Я помічати стала, що Парася сама собі думає та думає. МВ. II. 20.

Помічни́й, а́, е́. Помогающій въ болѣзняхъ, цѣлительный. ЕЗ. V. 194, 206. Вода була така помічна, тяжко помічна, як хто на очі слабіє. КС. 1884. VIII. 720. (Зілля) помічне від уроків. МУЕ. III. 47.

Помічни́к, помішни́к, ка́, м. Помощникъ. Левиц. Пов. 136 Попереду йшов Щука з своїм помішником паном Підпольським. Стор. МПр. 103.

Помічни́ця, ці, ж. Помощница. К. Досв. 220. Мил. 34. Бриця в пашні помішниця. Ном. № 10136. Ум. Помішни́чка. Та не сама пряла, — були помішнички. Чуб. V. 1182.

Поміша́ти, ша́ю, єш, гл. 1) Помѣшать. Борщ каже: „помішай мене!“. Чуб. III. 58. 2) Смѣшать. З хатами помішані якісь хлівці, якісь загороди. Левиц. I. 90.

Поміша́тися, ша́юся, єшся, гл. 1) Смѣшаться. Помішався з їх ледачим кодлом. К. Псал. 246. 2) Смѣшаться, сбиться. Він казав раз так, а вдруге и́нак, — сам помішався. Екатериносл. у.

Помішни́к, помішни́ця. См. Помічник, помічниця.

Помішни́чка, ки, ж. Ум. отъ помішни́ця.

Поміща́ти, ща́ю, єш, сов. в. помісти́ти, міщу́, стиш, гл. Помѣщать, помѣстить.

Поміща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. помісти́тися, міщу́ся, стишся, гл. Помѣщаться, помѣститься. Ном. № 8817. Рудч. Ск. I. 62.

По́мка, ки, ж. Въ выраженіяхъ: Узя́ти в по́мку. Запомнить. Візьми собі у помку. Мені в по́мку, не в по́мку. Я помню, не помню. О. 1862. IX. 70. В помку всім, як Сутяженко оддавав Одарку. См. Помки, помок. Мкр. Н. 32.

По́мки, нар. Памятно. Помки вам, панове, як горів Харьків? Харьк. г. Мені се у помки, як чумаство було по холодній горі. Харьк. г. См. Помка, помок.

Помкну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Помчаться, броситься. Помкнулась аж туди пташка.

Помліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. помлі́ти, млі́ю, єш, гл. 1) Обомлѣвать, обомлѣть. Моє серденько мліє, мліє, помліває. Чуб. V. 403. Болить животочок, все тіло помліло. Чуб. V. 263. Усі помліли: „Се він, — кажуть, — збожеволів“. Г. Барв. 210. 2) Вспотѣть, обезсилѣть отъ жары. Буйволи на сонці помліли. Драг. 2.

Помножа́ння, ня, с. Умноженіе.

Помножа́ти, жа́ю, єш, сов. в. помно́жити, жу, жиш, гл. Умножать, умножить.

Помножа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. помно́житися, жуся, жишся, гл. Умножаться, умножиться.

Помня́кшати, шаю, єш, гл. = Пом'якшати. Мир. Пов. I. 160.

Помня́ти, мну́, не́ш, гл. и пр. = Пом'я́ти и пр.

Помняшку́рити, рю, риш, гл. = Пом'яшкурити. Черк. у.

Помо́вити, влю, виш, гл. Поговорить.

Помо́вка, ки, ж. 1) Пословица, поговорка. 2) Разговоръ, рѣчь. На вовка помовка, а злодій кобилу вкрав. Ном. О вовку помовка. Чуб. I. 240.

Помо́вкнути, немо, нете, гл. Умолкнуть (о многихъ). Усі троє полягали і помовкли, мов би поснули. Мир. Пов. II. 110. Гадюки як засичать, а сама більша як засичить на них, — вони всі і помовкли. Драг. 11.

Помовля́ти, ля́ю, єш, гл. Уговаривать.