Утінкою називає, шлюбу брати помовляє. Мет. 9.
Помо́вчати, чу, чиш, гл. Помолчать. Помовчи, язичку, кашки дам. Ном. № 1108.
Помо́га, ги, ж. Помощь. Ном. № 4557. Мкр. Г. 22. Бог усім помога. Черк. у. Переплива на помогу. Шевч. 60. Та з божої помоги топчи вороги під ноги. Нп.
Помога́ти, ся, гл. = Помагати, ся.
Помогори́чити, чу, чиш, гл. Угостить могорычемъ.
Помогти́, ся. См. Помогати, ся.
По́мок, мку, м. = Помка. Плив без помку. Мкр. Г. 7. Як би я се все у помку держала! а то ж воно мені не нужне, то й забулось. Новомоск. у. См. Помка, помки.
Помо́к(ну)ти, немо, нете, гл. Измокнуть (о многихъ).
Помокрі́лий, а, е. Измокшій, сдѣлавшійся мокрымъ. Довго тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні. Мир. Пов. I. 115.
Помокрі́ти, рі́ю, єш, гл. Сдѣлаться мокрымъ.
Помоли́ти, лю́, лиш, гл. Заставить (ребенка) молиться Богу, говоря ему молитву, которую ребенокъ повторяетъ. Ти, старий, хоч би дитину Богу помолив. Золотонош. у. А я скажу татові, що ти мене Богу не помолив. Харьк. и Екатериносл. г.
Помоли́тися, лю́ся, лишся, гл. Помолиться. Встали вони, помолились Богу, і стало світати. Рудч. Ск. I. 120.
Помолодикува́ти, ку́ю, єш, гл. Побыть молодымъ человѣкомъ. Сьогодні сиву шапку на бакир зверне, помолодикує; на завтра чорну смушеву. Г. Барв. 103.
Помолоди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Покрыться тонкими бѣлыми облачками (о небѣ). Помолодилося небо. Вх. Зн. 52.
Помолоді́ти, ді́ю, єш, гл. Помолодѣть, сдѣлаться молодымъ. Помолодів і зробився ще кращий, ніж був. Рудч. Ск. I. 128.
Помолоді́шати, шаю, єш, гл. = Помолодшати.
По́молодким. Бѣлыя облачка на небѣ. Вх. Зн. 52.
Помоло́дчати, чаю, єш и помоло́дшати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться моложе, помолодѣть. Аж помолодшав, наче на турка йде. МВ.
Помоло́ти, мелю́, леш, гл. Помолоть, смолоть.
Помолоти́ти, лочу́, тиш, гл. Помолотить, смолотить. Я ціпом помолотю. Чуб. V. 1144.
Помоло́чник, ка, м. Раст. Capsella Bursa pastoris Mönch. ЗЮЗО. I. 115.
Помо́льне, ного, с. Сборъ хлѣбомъ съ мельницъ.
Поморга́ти, га́ю, єш, гл. Помигать. Штирі хлопці варти дали, на соцького поморгали. Чуб. V. 983.
Помордува́ти, ду́ю, єш, гл. Помучить.
Помордува́тися, ду́юся, єшся, гл. Помучиться.
Помори́ти, рю́, риш, гл. Утомить (многихъ).
Помори́тися, римося, теся, гл. Устать, умориться (о многихъ). Чи потомились, чи поморились, чи на мене, нивку, забулися. Чуб. III. 241. Танцювали, танцювали та й поморились. Драг. 340.
Поморо́зити, жу, зиш, гл. Поморозить. Мороз поморозив (гречку). Рудч. Ск. I. 90. Білі ніженьки мороз поморозить. Чуб. V. 84.
По́морозь, зі, ж. Изморозь. Де родиться той лід, прозірна крига, та поморозь, той иней піднебесний. К. Іов. 87.
Поморо́чити, чу, чиш, гл. 1) Нѣкоторое время морочити. 2) Одурить, лишить сознанія, забить голову (многихъ, многимъ).
Поморо́читися, чуся, чишся, гл. Повозиться.
Помо́рхлий, а, е. Сморщившійся.
Помо́рхнути, ну, неш, гл. Сморщиться. А на вроду який? увесь поморх, а хода, а мова яка! Г. Барв. 85. Гніздо своє мощу… на старих поморхлих дубах. О. 1862. VII. 48. Поморхнуть кавуни, як між огірками лежатимуть, — так і побрижжуться, як халява. Волч. у.
Помо́рщина, ни, ж. = I Помір = I Помірок. Се буде поморщина: се смерть голосила. Так одного году було, так що́ дітей передушив оттой діхтерик. Гринченко, Изъ устъ народа. 126.
Помо́рщити, щу, щиш, гл. Поморщить, сморщить. Чуб. V. 1106.
Помо́рщитися, щуся, щишся, гл. Поморщиться, сморщиться. Пальці почорніли, поморщились, пошерхли. Левиц. I. 194.
Поморя́нець, нця, м. Приморскій житель. Изъ фальсифицированной пѣсни: З литвою б'ються поморянці. Мет. 373.
Помоска́лити, лю, лиш, гл. Обрусить. Левиц. I. 332. Ном. Од. вид. III.
Помоска́литися, люся, лишся, гл. Обрусѣть.
Помо́стина, ни, ж. 1) = Помістниця 1. Kolb. I. 67. 2) = Кладка. Ум. Помости́ночка.
