Через річеньку, через бистреньку помостиночка лежить. Грин. III. 278.
Помости́ти, мощу́, стиш, гл. 1) Вымостить, настлать. Ми мости помостимо та й підемо гулять. Чуб. 2) Наложить, настлать. Прийшов у садок, помостив на деревині колючок і сів на їх. Рудч. Ск. I. 153. 3) Свить (гнѣздо). Не мости гніздечка й у лужечку, помости гніздечко й у садочку. Чуб. V. 850.
Помости́тися, щу́ся, стишся, гл. Постлать себѣ постель. Помостилась на лаві… і собі лягла. Мир. Пов. II. 55.
Помота́йло, ла, с. Первоначальное значеніе: тотъ, кто мотаетъ, наматываетъ. Встрѣчено въ сказкѣ, гдѣ помотайлом въ шутку названъ человѣкъ, учившій женщину прясть, мотать и пр. Мнж. 100.
Помота́ти, та́ю, єш, гл. Смотать (во множествѣ). На́ тобі на дві мички прядіва, щоб ти і зом'яла, і спряла й помотала. Рудч. Ск. II. 44.
Помота́тися, та́юся, єшся, гл. 1) Помотаться, поболтаться. 2) Пошататься, походить, посуетиться. Поміж людьми помотається, звичаїв набірається. МУЕ. III. 159.
Помотлоши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Превратить въ хламъ, въ куски, разломать въ куски, разорвать въ куски. Очима вже помотлошив мене й пожер (чорт). МВ. (КС. 1902. X. 154).
Помотля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Помотаться, поболтаться. 2) Послоняться.
Помотроши́ти, шу́, ши́ш, гл. Поморосить, попорошить (о дождѣ, снѣгѣ). Сніжок помотрошив трошки та й перестав. Харьк. у.
Помохна́тіти, тію, єш, гл. Сдѣлаться мохнатымъ.
Помоцува́тися, цу́юся, єшся, гл. Силиться, натужиться, дѣлать усилія нѣкоторое время. Як би в що задніми ногами впертися, та так би й вистрибнув; а так помацується-помацується і бовтне (в воду). Св. Л. 96.
Помочи́, поможу́, жеш, гл. = Помогти. Желех.
Помочи́ти, чу́, чиш, гл. Замочить, помочить. Дощ помочить. Рудч. Ск. I. 170. Скочила, перескочила та хвостик помочила. Ном. № 9878.
Помочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Помокнуть, смокнуть.
По́мочка, ки, ж. Ум. отъ поміч.
Помо́чувати, чую, єш, гл. Смачивать. Шух. I. 253.
По́мпа, пи, ж. 1) Великолѣпіе, пышность. 2) Важничанье. Це він з помпи. Переясл. у. 3) Насосъ. Желех.
Помпува́ти, пу́ю, єш, гл. Качать насосомъ. Помпує, як чорт у боклазі.
Помра́ка, ки, ж. Пасмурная погода, туманъ. Вх. Зн. 52.
Помрі́ти, мрі́ю, єш, гл. Виднѣться нѣкоторое время вдали.
Помрі́яти, мрію, єш, гл. Помечтать.
Помру́жити, жу, жиш, гл. Пожмурить нѣкоторое время глаза.
Помрячи́ти, чу́, чи́ш, гл. Поморосить (о дождѣ). У нас не було дощу, так тільки, помрячив.
По́мста, ти, ж. Месть, отмщеніе. Стор. МПр. 32. К. Бай. 84. Його душа кипіла помстою і ненавистю. Левиц. Пов. 12.
Помсти́тель, ля, м. = Помстник. Помститель кривди. К. МБ. X. 8.
Помсти́ти, мщу́, сти́ш, гл. = Помститися. Грин. I. 66.
Помсти́тися, мщу́ся, сти́шся, гл. Отомстить кому. Як би це над ним помститься? Драг. 166. Бенедь над Лазором помстився. НВолын. у. Зневажала його і він за те помстився. Чуб. I. 45.
По́мстник, ка, м. Мститель. Рука Господня помстників карає. Костом. (Сніп. 76).
Помуги́кати, каю, єш, гл. Пѣть нѣкоторое время себѣ подъ носъ.
Пому́лити, лю, лиш, гл. 1) Давить, жать нѣкоторое время. 2) Натереть (ногу сапогомъ и пр. — во множествѣ).
Пому́ляти, ляю, єш, гл. = Помулити 2. Аж плечі помуляв віровкою. Рудч. Ск. I. 53.
Помуркота́ти, кочу́, чеш, гл. Помурлыкать.
Помурмота́ти, чу́, чеш, гл. Побормотать.
Помурува́ти, ру́ю, єш, гл. Построить, сложить изъ камня или кирпича. Що в конець мосту да калинового, там стояла світлочка помурованая. Чуб. III. 391.
Помурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Помурлыкать.
Помути́ти, чу́, тиш, гл. = Скаламутити.
Помути́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) = Скаламутитися. 2) Помрачиться въ разсудкѣ. Христя прикро на матір дивилася, думаючи, чи не помутилася бува. Мир. Пов. I. 171.
Помутни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Помутиться. Веселі думки помутнилися. Мир. Пов. I. 134.
