Прилі́зти. См. Прилазити.
Приліпи́ти, ся. См. Приліплювати, ся.
Прилі́плювати, люю, єш, сов. в. приліпи́ти, плю́, пиш, гл. Прилѣпливать, прилѣпить, приклеивать, приклеить. Одірвав клаптик бомажки і приліпив її лоєм до дна чарки. Ком. II. 8.
Прилі́плюватися, лююся, єшся, сов. в. приліпи́тися, плю́ся, пишся, гл. Прилѣпливаться, прилѣпиться, приклеиться.
Приліс, су, м. Опушка лѣса? За лісом, за прилісом золоте теля реве. Чуб. I. 315. См. Проліс.
Приліта́ти, та́ю, єш, сов. в. прилеті́ти, лечу́, ти́ш, гл. 1) Прилетать, прилетѣть. Прилітає зозуленька над ними кувати. Шевч. 32. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити од родоньку вісти. Чуб. V. 222. Прилетів орел з чорної хмари. Мет. 167. 2) Быстро приходить, придти, пріѣхать, прибыть.
Прилі́тувати, тую, єш, гл. = Прилітати. Вх. Лем. 456.
Прилічи́ти. См. Прилічувати.
Прилі́чувати, чую, єш, сов. в. прилічи́ти, чу́, чиш, гл. Присчитывать, присчитать.
Прило́гом, нар. Склонившись, наклонившись. Прилогом напився води. Вх. Зн. 55.
Приложи́ти, жу́, жиш, гл. 1) = Прикласти. Дай мені смоли, голубчику, приложити до боку. Рудч. Ск. II. 15. Хто ж се тобі таке прізвище приложив? Стор. МПр. 133. Ні до чого й рук приложить. Г. Барв. 388. 2) Ударить. Вх. Лем. 456.
Приложи́тися, жу́ся, жишся, гл. = Прикластися.
Прилокши́ти, шу́, ши́ш, гл. Прибить, избить. Прилокшили його добре. Чуб. II. 117.
Прилоло́кати, каю, єш, гл. Побить, избить. Так того старця прилолокали, що й іти не здужа, — повели. Пирят. у.
Приломи́тися, млю́ся, мишся, гл. Приноровиться, примѣниться, набить руку. Мнж. 190.
Прило́мок, мка, м. Восчина, прилѣпленная въ ульѣ, назначенномъ для поселенія роя. Конотоп. у.
Прилопоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Прибѣжать.
Прилу́ка, ки, ж. 1) Присоединеніе. К. (Желех). 2) Полянка среди лѣсовъ. Корови і воли пасуть прилуками. Шух. I. 211. мн. при́луки. Поперемѣнно то лѣсъ, то поле. Шух. I. 73. 3) Названіе города: Прилуки. Славен город Біла Церква, славніша Прилука. Грин. III. 615.
Прилуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. прилучи́ти, чу́, чиш, гл. Присоединять, присоединить. До їх голосів прилучає й молода свій жалібний голос. Левиц. Пов. 175.
Прилуча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. прилучи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Присоединяться, присоединиться. Там Маруся заручається, од батенька одлучається, до свекорка прилучається. Мет. 217. 2) Случаться, случиться. Ой не п'ються пива-меди, не п'ється вода, — прилучилась з чумаченьком у степу біда. Шевч. 535.
Прилюби́ти, ся. См. Прилюбляти, ся.
Прилюбо́ваний, а, е. Отъ любви приключившійся? Встрѣчено въ заговорахъ: Стиски, стистища!… і погадані, і прилюбовані. Мил. М. 69. Уроки, урочища, і вітряні, і водяні… прилюбовані. Мил. М. 42.
Прилюбля́ти, ля́ю, єш, сов. в. прилюби́ти, блю́, биш, гл. 1) Плѣнять, плѣнить, пріобрѣсти любовь чью. Желех. 2) Только несов. в.? Любить. Тоді ж покупив він… і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє. МВ. III. 135.
Прилюбля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. прилюби́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Сходиться, сойтись съ кѣмъ, узнавъ, полюбить. Як я до його придивилась, прилюбилась, моя матінко, так він мені за дитину рідну став. МВ. II. 22. 2) Пристращаться, пристраститься. Прилюбився до горілки. Канев. у.
Прилю́днє, нар. = Прилюдно. Я йому до рук прилюдне віддав гроші. Екатериносл. у.
Прилю́дний, а, е. 1) Публичный, открытый. Коли буде прилюдне сватання? МУЕ. I. 115. (Полт. г.). 2) Съ измѣн. удар. при́людний. Объ одеждѣ: праздничный. Прилюдне лудинє (убранє). Шух. I. 39.
Прилю́дність, ности, ж. Публичность. Желех.
Прилю́дно, нар. Открыто, публично. Прилюдно, принародно бито. Мир. ХРВ. 286. Вона свою наймичку прилюдно все хвалить. Г. Барв. 305.
Прилютува́ти, ту́ю, єш, гл. Припаять.
Приляга́ти, га́ю, єш, сов. в. прилягти́, ля́жу, жеш, гл. 1) Прилегать, прилечь. То приляже, то послуха, як кобзарь співає. Шевч. Приліг на возі. Г. Барв. 14. Спочити прилягла. Гліб. 2) Налегать, налечь, придавить. Туман, мамцю, туман прилягає. Чуб. V. 69. Ой да сирая земля
