Примру́жити. См. Примружувати.
Примру́жувати, жую, єш, сов. в. примру́жити, жу, жиш, гл. Прищуривать, прищурить.
Примудрува́ти, ру́ю, єш, гл. Придумать, ухитриться.
Приму́дькатися, каюся, єшся, гл. — до ко́го. Собственно: прикоснуться къ шулятамъ (см. му́до); употребляется въ значеніи: дать себя оплодотворить кому (о женщинѣ). Вх. Зн. 55.
Приму́лина, ни, ж. Нанесенный водою илъ. Вх. Уг. 263.
Примулити, лю, лиш, гл. Занести иломъ. Зверху листом припадена, з споду мулом примулена. Гол. I. 235.
Приму́ляти, ляю, єш, гл. Нажать, надавить.
При́мурок, рка, м. 1) Карнизъ у печки. НВолын. у. 2) Каменная пристройка. 3) Боковая стѣна гончарной печи. Шух. I. 263.
Примуро́вувати, вую, єш, сов. в. примурува́ти, ру́ю, єш, гл. Пристроить каменную пристройку.
При́мус, су, м. 1) Принужденіе. Ном. № 11341. З при́мусу. По принужденію. 2) = Принука 2. Ном. № 11889. Доволі й примусу було, — не так, як ув инших, що все, мовляв, було, усе було, тільки примусу не було. Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу. Г. Барв. 425.
Приму́сити. См. Примушувати.
Приму́сія, сії, ж. 1) Принадлежности. Ткача не приймають у пекло, бо в його такого багато примусії, що як почне вноситься в пекло, — ніяк не забере за один раз. Лохв. у. 2) Возня, хлопоты. З дишлем такого багато примусії: треба добірати рівні коні, щоб рівно тягли. Кременчуг. у. Така була мені примусія з оцим чоловіком: не розшолопає, шо йому кажеш, та й годі. Волч. у.
Приму́сний, а, е. Изобрѣтательный, способный, находчивый. Мнж. 190.
Приму́чити. См. Примучувати.
Приму́чувати, чую, єш, сов. в. приму́чити, чу, чиш, гл. Измучивать, измучить. Податками тебе примучено, важкою працею прикручено. Мир. Пов. II. 41. Примучено його на тілі. К. ХП. 130.
Примуша́ти, ша́ю, єш, приму́шувати, шую, єш, сов. в. приму́сити, му́шу, сиш, гл. Принуждать, принудить, заставлять, заставить. Чуб. V. 305. Піхто тебе не примушав. НВолын. у. Примусив учеників своїх увійти в човен. Єв. Мр. VI. 45.
Приму́шений, а, е. Принудительный, насильственный, вынужденный. Ой шлюбе, мій шлюбе, примушений шлюбе. Гол. I. 285.
Приму́шування, ня, с. Принужденіе.
Приму́шувати. См. Примушати.
При́мха, хи, ж. 1) Прихоть, капризъ, выдумка. Жінко, каже, се вже, бачу, твої примхи. МВ. I. 11. 2) мн. Суевѣрная примѣта, предразсудокъ. Лубен. у. Знахарство. Грин. I. 280.
При́мхати, ха́ю, єш, гл. Прихотничать, капризничать. Почне він примхати. МВ. II. 108.
При́мхливий, а, е. Прихотливый, капризный.
Примхува́тий, а, е. Прихотливый, капризный. Вх. Зн. 55.
Примча́ти, мчу́, чи́ш, гл. Примчать. Примчали з казанок сивухи. Котл. Ен. Дідько і попа примчав. КС. 1882. X. 33.
Примча́тися, мчу́ся, чи́шся, гл. Примчаться.
Прим'я́ти. См. Приминати.
Прина́віть, нар. Даже. См. Навіть. Вх. Зн. 55.
Прина́да, ди, ж. Приманка. В мене принада — сама молода. Мет. 84. Дід і зробив сільце, насипав принади, поставив те сільце. Рудч. Ск. II. 37. Ум. Прина́донька, прина́дочка. Чуб. V. 68.
Прина́джувати, джую, єш, сов. в. прина́дити, джу, диш, гл. 1) Приманивать, приманить. Принаджує моїх голубів. Харьк. А дівчина громадила, козаченька принадила. Лукаш. 143. Коли б літала пташкою, — був би золотим просом принадив. МВ. I. 86.
Прина́джуватися, джуюся, єшся, сов. с прина́дитися, джуся, дишся, гл. Поваживаться, повадиться. Принадився вовк до овець. НВолын. у.
Прина́дний, а, е. Заманчивый, привлекательный. Принадна гарна молодиця. К. ПС. 121. Усміх принадний. Г. Барв. 223.
Прина́дність, ности, ж. Привлекательность; красота. Уроди, грації, принадности царице. К. Дз. 87.
Прина́дно, нар. Заманчиво, привлекательно. Левиц. I. 265.
Прина́донька, прина́дочка, ки, ж. Ум. отъ принада.
Принаймні, нар. По крайней мѣрѣ. Принаймні вкупі сумували, згадавши той веселий рай. Шевч. 562.
Принале́жати, жу, жиш, гл. Принадлежать.
