Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/435

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

мно́жити, жу, жиш, гл. Умножать, умножить, увеличить. Гріхи свої примножив він. К. Іов. 77. Нехай вам доля спріяє і веселости примножає.

Примножа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. примно́житися, жуся, жишся, гл. Умножаться, умножиться, увеличиться.

Примно́жувати, жую, єш, гл. = Примножати.

Примно́жуватися, жуюся, єшся, гл. = Примножатися. Людей все примножується, а землі мало. Кіев. у.

Примо́ва, ви, ж. Заговоръ (знахарскій).

Примо́вити. См. Примовляти.

При́мовка, ки, ж. = Примівка. Ном. № 259. Г. Барв. 366.

Примо́вля, ля, с. = Примівка. Пиймо горілку, маймо примівку; маймо примовля: дай, Боже, здоровля! Чуб. V. 1100.

Примовля́ння, ня, с. 1) = Приказування. 2) = Примова. Гол. IV. 539. Грин. II. 317.

Примовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. примо́вити, влю, виш, гл. 1) = Приказувати, приказати 1. Старий грає, примовляє. Шевч. 243. Десь ти мене, моя мати, в барвінку купала, купаючи, примовляла, щоб долі не мала. Мет. 275. 2) = Примовлятися, примовитися. Тут і я примовила. Г. Барв. 219. Люде говорять, — кожне примовляло. МВ. (О. 1862. I. 96). 3) Говорить, сказать знахарскій заговоръ. Баба пристріти змовляє і до матки примовляє. КС. 1893. VII. 76.

Примовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. примо́витися, влюся, вишся, гл. Говорить, сказать, вмѣшаться въ разговоръ. В вік не дасть куска хліба ззісти; так, щоб примовився, що ось образи малює добре отой, а ні: я малюю та й тілько. Лебед. у. В військо наряжався, до козачки примовлявся: „Козачко, прошу тебе, як Бога, гляди моєї худоби“. Чуб. V. 1171. Тут уже й другі примовились. Мир. ХРВ. 195.

Примо́вчати, чу, чиш, гл. Смолчать.

Примогори́чити, чу, чиш, гл. Привлечь могорычемъ на свою сторону.

Примогти́, жу́, жеш, гл. Быть въ силахъ, мочь. Приміг би, — очима ззів. Ном. № 3400 Приміг би, — крізь землю пішов. МВ. (О. 1862. III. 62). Як би приміг малювати, то намалював би. (КС. 1902. X. 142).

Примогти́ся, жу́ся, жешся, гл. = Примогти. Не знаю, коли вже я приможуся тобі вернути. МВ. (О. 1862. III. 76).

Примока́ти, ка́ю, єш, сов. в. примо́к(ну)ти, кну, неш, гл. Примокать, примокнуть.

Примолоти́ти. См. Примолочувати.

Примоло́чувати, чую, єш, сов. в. примолоти́ти, лочу, тиш, гл. Трогать, тронуть только слегка молотьбой.

Приморгну́ти. См. Приморгувати.

Примо́ргувати, гую, єш, сов. в. приморгну́ти, ну́, не́ш, гл. Подмигивать, подмигнуть.

Примори́ти, рю́, риш, гл. Приморить.

Приморо́жувати, жую, єш, сов. в. приморо́зити, жу, зиш, гл. Примораживать, приморозить. А Юхим вухо приморозив. Харьк. Безл. Приморо́зило. Сталъ морозъ. Ой звечора дрібний дощ ішов, а к півночі притуманило, а к світові приморозило. Грин. III. 164.

При́морозок, зку, м. Утренній морозъ. НВолын. у. Почалися на дворі приморозки. Левиц. I. 385. Приморозком підемо у Жванець зраня. Каменец. у.

Примо́рщити, щу, щиш, гл. Нѣсколько сморщить.

Примости́ти, ся. См. Примощувати, ся.

При́мостка, ки, ж. Прилаженная къ чему либо скамья, прилаженныя къ чему либо подмостки. Харьк. См. Примістка.

Примота́тися, та́юся, єшся, гл. Прибрести, придти. Ходив, блудив молодий козак по річці по Дону, пришатався, примотався ік самому Дунаю. КС. 1883. IV. 735.

Примочи́ти. См. Примочувати.

Примо́чувати, чую, єш, сов. в. примочи́ти, чу́, чиш, гл. Примачивать, примочить. Красні русі коси його дочки примочили. Федьк.

Примоща́ти, ща́ю, єш, гл. = Примощувати. Прийди, прийди, мій миленький, сю ніч ночувати: хоч лавочки узесенькі, — буду примощати. Мил. 66.

Примо́щувати, щую, єш, сов. в. примости́ти, мощу́, стиш, гл. Прилаживать, приладить; приставить — напр. доску, чтобы увеличить ширину.

Примо́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. примости́тися, мощу́ся, стишся, гл. Прилаживаться, приладиться, присѣсть, усѣсться. Примостивсь, як сорока на колу. Ном. № 13785. Вибрався на середину сухого гілля, примостився як раз над Кобзою. Стор. МПр. 107. Я до дітей примостюсь, та усе таки наїмся. Мнж. 7.

Помрі́тися, мрі́ється, гл. безл. Представиться, пригрезиться.