риваться, поддобриться къ кому, выражать, выразить кому любовь, подольститься.
Примина́ти, на́ю, єш, сов. в. прим'я́ти, мну́, мне́ш, гл. Приминать, примять.
При́мир, ру, м. = Примирок.
Примири́ти, ся. См. Примиряти, ся.
Прими́рок, рка, м. прими́р'я, р'я, с. Перемиріе, примиреніе. АД. II. 103. Посли пославши, просить примир'я. Єв. Л. XIV. 32. Із бусурменським салтаном примир'є мали. Макс.
Примиря́ти, ря́ю, єш, сов. в. примири́ти, рю́, ри́ш, гл. Ладить, поладить, мириться, помириться.
Примиря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. примири́тися, рю́ся, ришся, гл. = Примиряти, примирити. В чорному ходи, до скажуть: ледащиця; а в білому ходи, до скажуть: чепуриться! Сама не знаю, як із ними примириться. Чуб. V. 859.
Прими́слити, лю, лиш, гл. Придумать.
При́мівка, ки, ж. Поговорка, пословица, приговорка. Страхи на ляхи, — ся примівка од нас перейшла і до ляхів. Ном. № 871. Пиймо горілку, маймо примівку, маймо примо́вля: дай, Боже, здоровля. Чуб. V. 1100.
Примі́вник, ка, м. Знахарь, лѣчащій заговоромъ. ЕЗ. V. 57.
Приміни́тися. См. Примінятися.
Приміня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. приміни́тися, ню́ся, нишся, гл. Приспособляться, приспособиться. Желех.
Примі́р, ру, м. 1) Намѣреніе. Я маю примір поїхати у ліс. Черк. у. 2) Примѣръ. О. 1861. V. 72.
Примі́рити, ся. См. Приміряти, ся.
Примі́рник, ка, м. Экземпляръ. Желех.
Приміря́ти, ря́ю, єш, сов. в. примі́ряти, ряю, єш, гл. Примѣрять, примѣрить. Приміряють той золотий черевичок. Рудч. Ск. II. 47.
Приміря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. примі́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Примѣряться, примѣриться. 2) Прицѣливаться, прицѣлиться. Без міри пороху підсипає, татарину гостинця в груди посилає. Ой ще козак не примірився, а татарин ік лихій матері з коня покотився. АД. I. 170. 3) Прилагаться, приложиться какъ разъ какъ слѣдуетъ. Так уже воно приміряється, як горбатий до стіни. Ном. № 13079.
Приміси́ти, шу́, сиш, гл. Примѣсить.
При́містка, ки, ж. 1) Ступенька въ за́пічку для восхожденія на печь. Вас. 194. 2) Подмостки; временный столъ, скамья. Я старцям сім кіп самими копійками роздав, ба й вони, пообідавши на дворі на примістках, рахувались росходиться. ЗОЮР. II. 287. 3) = Примостка.
Примі́та, ти, ж. = Прикмета. Меншому брату приміту покидає. Дума.
Приміта́ти, та́ю, єш, сов. в. приме́сти́, мету́, те́ш, гл. 1) Приметать, примести, подмести (соръ) къ какому либо мѣсту. Примела сміття до порога та й покинула, а винести? Харьк. 2) Наметать, намести на что либо сверху. Її (торбину) і в руки не беруть, а иноді і сміттям приметуть. Гліб. Да й примітало сніжком білесеньким. Чуб. V. 800.
Приміта́тися, та́юся, єшся, сов. в. примести́ся, мету́ся, те́шся, гл. 1) Быть приметаемымъ, приметеннымъ. Тут приместись би їм хоть сміттячком до брами. К. Дз. 157. 2) Быть наметеннымъ.
Примі́ти, мі́ю, єш, гл. Быть въ силахъ, мочь. Примів би, — всіх із гаю порозганяв, щоб не щебетали. Г. Барв. 62.
Примі́тити. См. Примічати.
При́мітка, ки, ж. 1) = Приміта. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер. 2) У при́мітку бу́ти. а) Быть замѣтнымъ. Устане ясне сонце і зайде, і знову устане, а Прісці і не в примітку. Мир. Пов. II. 111. б) Быть знакомымъ. Знайома хода, одежа трохи в примітку, а парубок наче незнайомий. Мир. Пов. II. 92. 3) = Намітка. Вх. Зн. 55.
Примі́тливий, а, е. Внимательный, все перенимающій и усваивающій. Примітлива дівчина, — усе в хазяйстві перейма. Лохв. у.
Примі́тний, а, е. Замѣтный. Ярочок, ледві примітний серед широкого степу. Левиц. Пов. 191.
Приміча́ти, ча́ю, єш, сов. в. примі́тити, мі́чу, тиш, гл. Примѣчать, примѣтить. По чім мене, мила, примічаєш? — По тім, милий, тебе примічаю: рано встаєш, коня наповаєш. Мет. 282.
Приміша́ти, ся. См. Примішувати, ся.
Примі́шувати, шую, єш, сов. в. приміша́ти, ша́ю, єш, гл. Примѣшивать, примѣшать.
Примі́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. приміша́тися, ша́юся, єшся, гл. Вмѣшиваться, вмѣшаться, быть причастнымъ. Цей не причетний до нас, не примішується до нас, ходить особе. Верхнеднѣпр. у.
Примкну́ти, ну́, не́ш, гл. Притворить.
Примножа́ти, жа́ю, єш, сов. в. при-
