притули́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Прижиматься, прижаться. Дитинка притулилась до матері. Харьк. Также о душевномъ состояніи: Нема в мене родиноньки, — ні до кого притулитися. Чуб. V. 146. 2) Находить, найти пріютъ, пріютиться. Сам зостався серед хати, не знав куди притулитись. Левиц. Пов. 55. Аж ось дав мені Бог притулитись до 'дної вдови убогої. Г. Барв. 368. Де сирота безрідний притулиться? Де захисток собі знайде? 3) Прислоняться, прислониться; приставать, пристать. Притулюся плечима й до груби. Чуб. V. 406. Так уже воно притуляється, як горбатий до стіни. Ном. № 13079.
Притума́нити. См. Притуманювати.
Притума́нювати, нює, сов. в. притума́нити, нить, гл. безл. Затуманивать, затуманить, покрыть туманомъ. Ой звечора дрібний дощ ішов, а к півночі притуманило. Грин. III. 164.
Приту́пати, паю, єш, гл. 1) Прійти. Прийшло, притупало: позичте нам… Ном. стр. 298, № 258. 2) Утомить, ходя. Одпочинь же, пане, трохи: ти уже притупав ноги, — тупає другий нехай. Котл. Од. 492.
Притупи́ти, плю́, пи́ш, гл. Притупить. До обіда покосили, гострі коси притупили. Мет. 314.
Приту́пувати, пую, єш, гл. Притопывать. Узявшись у боки, почала примовлять та притупувать. Стор. МПр. 158.
Притупцьо́вувати, вую, єш, гл. Притопывать.
Притур, ра, м. Насѣк. Eruca euphorbiae. Вх. Пч. II. 26.
Притуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. приту́х(ну)ти, хну, неш, гл. = Пригасати, пригаснути. Левиц. I. 74.
При́тхля, лі, ж. Затхлость. Одганя вода притхлею.
Притхну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Завоняться. Рудч. Ск. I. 185. Притхлась вода. Черк. у. Риба притхлась.
Притьма́, нар. = Притьмом. Притьма забив чопа в бочку. Борз. у. Мак притьма червоний. Борз. у. Щось притьма убігло в сіни. Стор. МПр. 58.
Притьмо́, ма́, с. Клеймо на ухѣ овцы: прямая горизонтальная черта. Мнж. 191.
Притьмо́м нар. 1) Безотлагательно, какъ можно скорѣе. Притьмом треба грошей. Кв. Щоб притьмом було зроблено. Черк. у. Злякалась миша та притьмом поміж травою, лопушком з переполоху почухрала. Гліб. 2) Очень, сильно, настойчиво. А їсти притьмом хочеться. Котл. МЧ. 458. Ледві ноги волочить, піт із неї так і тече, притьмом просить музику: „Та годі бо, дядьку!“ Кв. Тепер ти бачиш сам, що мокрим він рядном напався на тебе і знай верзе притьмом, що… Г.-Арт. (О. 1861. III. 83). 3) Совершенно, окончательно, рѣшительно, какъ разъ, непремѣнно. Хоч притьмом винен, — каже: ні! Притьмом лежить, каже — стоїть. НВолын. у. Притьмом прибрав у свої руки. Стор. МПр. 146. Притьмом у сій порі прийшов, ні, каже, опізнився. НВолын. у. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, все випада таки Рябка притьмом побить. Г.-Арт. (О. 1861. III. 85). Коли люде косять, заробляють, — йому притьмом у шинок треба йти. Г. Барв. 286. 4) Окончательно, рѣшительно; навѣрное. Нехай скаже притьмом. НВолын. у. А тут я притьмом знаю, шо не він тут був. Уман. у.
Притьо́пати, ся, паю, ся, єш, ся, гл. Притащиться; притащиться по грязи. Притьопалась за ним аж сюди. О. 1861. XI. Кух. 30.
Притю́жина, ни, ж. = Притужина. Міусск. окр.
Притю́жити, жу, жиш, гл. 1) Укрѣпить соломенную крышу притюжинами. Міусск. окр.
Притю́кнути, ну, неш, гл. Крикнуть въ догонку, въ добавленіе: тю.
Притю́пати, ся, паю, ся, єш, ся, гл. = Притупати. Притюпали пішки. Морд. Пл. 173.
При́тяг, гу, м. Часть ловушки для звѣрей. См. Поколодва. Шух. I. 236, 237.
Притяга́ти, га́ю, єш, сов. в. притягти́, гну́, неш, гл. 1) Притягивать, притянуть. Земля притягає до себе усе, як магніт. Ком. I. 56. 2) Притаскивать, притащить. І знов собака притяг кістку в хату. Харьк. Я й сама (дров) притягну. Рудч. Ск. II. 51. 3) Притягивать, притянуть, привязывая. Узяв, обмотав його, притяг добре до воза. Рудч. Ск. I. 17. 4) Только сов. в. Прійти, притащиться. Притяг Остап у гайок. Рудч. Ск. I. 63.
Притяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. притягти́ся, гну́ся, нешся, гл. 1) Притягиваться, притянуться, быть притягиваемымъ, притаскиваемымъ. 2) Только сов. в. Притащиться, прійти.
Притя́жа, жі, ж. Жердь, привязыва-
