Ком. II. 34. Та хоч покуштуй, та хоч губою приторкнись. МВ. II. 239.
Прито́ркувати, ся, кую, ся, єш, ся, гл. = Приторкати, ся. Та обливай водою, та приторкуй ногою. Грин. III. 329.
Приторочи́ти, чу́, чи́ш, гл. Привязать ремнями (торока́ми). Приторочити сакви коло сідла. Черк. у.
Приточи́ти. См. Приточувати.
Прито́чувати, чую, єш, сов. в. приточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Прибавлять, прибавить. Варвара ночі увірвала, а дня приточила. Ном. № 504. Приточу і я своє ім'я — нехай буде разом і твоє, і моє. О. 1861. VI. 59. 2) Пришивать, пришить для удлиненія. Ой гуць-гуці! сорочечки куці, — будем робити, щоб приточити. Ном. № 9259. 3) Приводить, привести (примѣры, цитаты). Приточимо приклади. О. 1862. I. 81.
Прито́шний, а, е. Удобный, подходящій, идущій къ лицу. Мнж. 190.
Притра́питися, ниться, гл. безл. = Трапитися.
При́трапка, ки, ж. Случай. Така мені притрапка трапилась.
Притрапу́нок, нку, м. = Притрапка. Оттакий притрапунок скоївся! Переясл. у. Слов. Д. Эварн.
Притрима́тися. См. Притримуватися.
Притри́муватися, муюся, єшся, сов. в. притрима́тися, ма́юся, єшся, гл. Придерживаться, придержаться. Гн. I. 171.
Притру́д, ду, м. = Підбій 3. Вх. Пч. I. 5. См. Набій.
Притруси́ти. См. Притрушувати.
Притру́т, ту, м. Родъ болѣзни. Притрут також на нозі робиться, вся шкура на п'яті затвердне, пожовкне, а під нею набірає часом так, що аж до кости вигниє. ЕЗ. V. 179.
Притру́хлий, а, е. Слегка подгнившій. Притрухле дерево.
Притру́х(ну)ти, хну, неш, гл. Слегка подгнить.
Притру́шувати, шую, єш, сов. в. притруси́ти, шу́, сиш, гл. Посыпать, посыпать, присыпать сверху. Онисько закопав його в землю, ще й зверху притрусив сухим бадиллям. Левиц. Пов. 228.
Притрясти́ся, су́ся, се́шся, гл. Прійти. Мил. Св. 11. Коровка напасеться і додому притрясеться. Мил. 41.
Приту́га, ги, ж. Затруднительное, тяжелое положеніе, горе, бѣда. У притузі треба знать усячину і дороги щоб не питаться. Ном. № 5839. Да не дай, Боже, притуги, — на мою дитину недуги. Чуб. V. 461. Такі легкодухи, що в радощах та роскошах нема над їх, а в притузі вони як трава полягають. МВ. (О. 1862. I. 90).
Приту́жина, ни, ж. Жердь по краю соломенной крыши, придавливающая солому. Міусск. окр.
Притужи́ти, жу́, жиш, гл. Народное вѣрованіе: чрезмѣрной печалью вызвать появленіе покойника. А чи я ж не тужив за нею мовчки, хоч не плакав слізьми? адже ж не притужив! Левиц. I. 116.
Приту́жити, жу, жиш, гл. Укрѣпить жердями соломенную крышу или возъ со снопами.
Приту́жний, а, е. Очень тяжелый, обременительный. Кіев. у.
При́тул, лу, м. = Притулок. Желех.
Приту́ла, ли, ж. 1) Сарай для скота или для иныхъ хозяйственныхъ надобностей подъ одной крышей съ хатой. Шух. I. 31, 106. Kolb. I. 60. 2) ? Въ шутливой пѣснѣ какъ эпитетъ любимой женщины. Де ж єс ми си забарила, ма мила притуло? Коли ж би ті цілювати, тогди ті не було. ЕЗ. V. 146.
Притули́ти, ся. См. Притуляти, ся.
Приту́лок, лку, м. 1) Пристанище, убѣжище, пріютъ. Нема йому бідоласі безхатньому ніде притулку. Харьк. Самі бурлаки да гольтяпаки, що, не маючи жадного притулку, служили тілько по броварах, по винницях. К. ЧР. 258. 2) Укромное мѣсто. Не дає ся видіти… сидит собі в притулках. Драг. 279. Ум. Приту́лочок. Г. Барв. 21.
Приту́лювати, люю, єш, гл. = Притуляти. Притулюють сю побрехеньку иноді до цигана. Ном. № 2980.
Притуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. притули́ти, лю́, лиш, гл. 1) Приставлять, приставить. Одрізана скиба од хліба, — вже її не притулиш. Ном. № 8890. 2) Давать пріютъ, пріютить. Одна дитина тільки з шістьох зосталася, — і того нігде притулити і прогодувати. Г. Барв. 265. 2) Ставить, поставить, помѣщать, помѣстить; пристраивать, пристроить. Я не знаю, де оцю макітру притулити. 4) Прижимать, прижать. Кобза первий кинувся до неї і, притуливши до грудей, чуло промовив… Стор. МПр. 58. 5) Прилагать, приложить, примѣнить къ кому. Притулили до його сю вигадку, а воно зовсім до його й не пасує.
Притуля́тися, ля́юся, єшся, сов. в.
