притиснув! Литин. у. 2) Только сов. в. Притащить. Притис барило горілки. Полт.
Притиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. прити́х(ну)ти, ну, неш, гл. Притихать, притихнуть, утихать, утихнуть. Маруся притихла і стала б то засипати. Кв.
Притихоми́рити, рю, риш, гл. Усмирить.
Притихоми́ритися, рюся, ришся, гл. Утихнуть.
Прити́хти. См. Притихати.
Прити́хшати, шаю, єш, гл. = Притихнути. Делі так би то й притихшав. О. 1862. I. 32.
Прити́чина, ни, ж. 1) Препятствіе, задержка. Йому ніби не перепиняла дороги жадна притичина. Левиц. Пов. 176. 2) Приключеніе. Левиц. Пов. 28. Коли б не було нам якої притичини. Кіев. у.
Прити́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ притика. Пішов по вії, выхватив притичку. Грин. II. 288. 2) Колышекъ, которымъ прикрѣпляются въ задней части воза підто́ки и підге́рсть. Рудч. Чп. 249, 250. 3) Кусокъ холста, вставляемый вмѣсто болѣе дорогой матеріи, въ юбку, въ то мѣсто, которое закрывается фартукомъ. Гол. Од. 21. 4) Пт. Glareola melanoptera, тиркуша степная. Мнж. 172, 190.
Притиши́ти, шу́, ши́ш, гл. Усмирить. Треба притишити себе. НВолын. у.
Притка́ти. См. I. Притикати.
Приткну́ти, ся. См. II. Притикати, ся.
Притовкма́чити, чу, чиш, гл. = Притовкти.
Притовкти́, вчу́, че́ш, гл. Придавить, вдавить, притиснуть.
Прито́впитися, пимося, питеся, гл. Подойти толпой, столпиться. Та ти не дивись, що люде притовпились: дорожче ніхто не дасть, як я. Волч. у.
Прито́ка, ки, ж. 1) Тупикъ, глухой переулокъ. У притоці хата стоїть. НВолын. у. 2) Удобное для какой нибудь спеціальной цѣли мѣсто. Мнж. 190. 3) Касательство, отношеніе. Що нам за притока до їх? вони сами повезуть своє подушне. НВолын. у. Обертайтеся каміня, хоць сухі лотоки, — заспівайте, дівчаточка, щоби до притоки. Гол. II. 373.
Прито́кмити, млю, миш, гл. Пристроить, присоединить, опредѣлить къ мѣсту. Чи притокмив ти їх у те „училище?“ Шевч. (О. 1962. VI. 6). І він туди притокманий. НВолын. у.
Притоло́чити, чу, чиш, гл. Притоптать (траву, посѣвы).
Прито́мен, мна, не= Притомний. Сам був притомен, як принесли до Шрама козаки сина, сім раз наскрізь пробитого кулями. К. ЧР. 105.
Притоми́ти, ся. См. Притомляти, ся.
Притомля́ти, ля́ю, єш, сов. в. притоми́ти, млю́, миш, гл. Утомлять, утомить. Ой узяли вражі ляхи джуру притомляти. АД. II. 86.
Притомля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. притоми́тися, млю́ся, мишся, гл. Утомляться, утомиться. Циган пішов на заклад, що буде косить до захід сонця, але, притомившись добре, і почав його благати і репетувати, щоб мерщій заходило. Ном. № 10057. Притомився він і сів собі споживати. Рудч. Ск. I. 118.
Прито́мний, а, е. 1) Находящійся въ сознаніи. О. 1862. II. 56. Притомна була, поки і вмерла. Сим. 236. 2) Присутствующій. Притомним при тій пригоді Петрового Михайла був ще Ясько. ЕЗ. V. 31.
Притопи́ти, плю́, пиш, гл. Утопить. Було, мати, не вповати, що я в тебе одиниця, було мене притопить, де глибша криниця. Грин. III. 312.
Притопта́ти. См. Притоптувати.
Прито́птувати, тую, єш, сов. в. притопта́ти, пчу́, чеш, гл. 1) Притаптывать, притоптать. Барвінок хрещатий притоптаний коло тину засихає-в'яне. Шевч. 507. Поховала, загребала, ще й ногою притоптала. Чуб. V. 1154. 2) Придавливать, придавить, нажимать, надавливать, надавить. Чоловікам на лопату Бог сили наклав та ще й притоптав, а жінкам на вила та й то струсив. Ном. № 9165. Притоптувать тим ножем огник і примовлять тричі. Ком. II. 111.
Приторго́вувати, вую, єш, сов. в. приторгува́ти, гу́ю, єш, гл. Приторговывать, приторговать, сторговать. Де хліба приторгує, де підводи найме, та все недорого. Кв. Приторгували ми собі стареньку хату. Г. Барв. 414.
Приторжи́ти, жу́, жи́ш, гл. = Приторгувати. Новомоск. у.
Приторка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. приторкну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Дотрагиваться, дотронуться. Простягши руки, приторкнувсь до його. Єв. Л. V. 13. Як задзвонять у дзвін, приторкнись до його рукою, зараз почуєш, що дзвін дріжить.
