водъ въ высшій классъ. Промоція у вищий клас. Св. Л. 290.
Промочи́ти, чу́, чиш, гл. Промочить. Подай, каже, пане Остапе, хоч води уста промочити. Рудч. Ск. I. 64. Гей, як заплачу, весь лист промочу. Чуб. V. 755. В ту хаточку і дощик не промоче. Мил. 218.
Промрячи́ти, чи́ть, гл. безл. Проморосить извѣстное время. Таки ж два дні вже промрячило, а тепер би й сонечку пора визирнути, а то й покоси погниють.
Промуги́кати, каю, єш, гл. Пропѣть подъ носъ, промурлыкать.
Промуркота́ти, чу́, чеш, гл. Промурлыкать.
Прому́чити, чу, чиш, гл. Промучить. Цілісіньке літо промучив я свою голову. Ком. I. 5.
Прому́читися, чуся, чишся, гл. Промучиться. Місяців зо три промучилась бідна дитина, та таки й умерла. Харьк.
Промуштрува́ти, ру́ю, єш, гл. Проучить извѣстное время военнымъ пріемамъ.
Промча́ти, мчу́, мчи́ш, гл. Промчать. Коні так швидко промчали, — і не роздивилася, хто їхав. Харьк.
Промча́тися, мчу́ся, мчи́шся, гл. Промчаться. Промчишься буря по над ним і прах його розвіє. К. Псал. 234.
Пром'я́ти, мну́, мне́ш, гл. Промять.
Пронести́, ся. См. Проносити, ся.
Прони́діти, дію, єш, гл. Проскучать; просидѣть безъ дѣла. Він ходів зо два там просидів, а мабуть би і більш пронидів, як би його враг не спіткав. Котл. Ен. I. 26.
Прониза́ти. См. Пронизувати.
Прони́зувати, зую, єш, сов. в. прониза́ти, жу, жеш, гл. Пронизывать, пронизать; пронзить. Тим поглядом пронизав він княгиню аж до самого серця. Стор. МПр. 77.
Прони́кливий, а, е. Проницательный. Він виявлював розум проникливий. К. Хп. 22.
Прони́шпорити, рю, риш, гл. = Пронюхать. КС. 1883. II. 403.
Проння́ти, йму́, ме́ш, гл. = Проняти. Наче ножем пронняла Христю наскрізь. Мир. Пов. II. 78.
Проно́за, зи, об. Проныра. К. ЧР. 426. Тут всякії були пронози, перекупки і шмаровози, жиди, міняти, шинкарі. Котл. Ен. III. 44. Водивсь у старовину з ляхами, так проноза вже добрий. К. ЧР. 26.
Проно́зуватий, а, е. Пронырливый.
Проно́с, су, м. Поносъ. Мил. М. 82, 80.
Проно́сити, шу, сиш, сов. в. пронести́, су́, се́ш, гл. 1) Проносить, пронести. Рудч. Ск. I. 6́9. 2) Слабить, прослабить.
Проноси́ти, шу́, сиш, гл. Проносить (одежду, обувь). Як зачуєш, ненько, що я тут прилежу, то дай моій подруженці проносить одежу. Грин. III. 559.
Проно́ситися, шуся, сишся, сов. в. пронести́ся, несу́ся, се́шся, гл. Проноситься, пронестись. Пронеслася надо мною буря. К. Псал. 303.
Пронуди́ти, джу́, диш, гл. Заставить проскучать. — сві́том. Протомиться. Так вона ще годів кілько пронудила світом — вилежала, викачалась на полу. Сим. 236.
Пронуди́тися, джу́ся, дишся, гл. Проскучать.
Пронурити, рю, риш, гл. Погрузиться въ воду. Гн. I. 31.
Пронуритися, рюся, ришся, гл. = Пронурити. Вх. Зн. 49.
Прону́рок, рка, м. = Понурок. Вх. Пч. II. 9.
Проньма́ти, ма́ю, єш, гл. = Проймати. Черк. у.
Проню́хати. См. Пронюхувати.
Проню́хувати, хую, єш, сов. в. проню́хати, хаю, єш, гл. Пронюхивать, пронюхать, разнюхать, развѣдывать, развѣдать, провѣдать. Пронюхала мишва, що вже нема котів, та швидче до мішків. Гліб.
Проня́вкати, каю, єш, пронявча́ти, чу́, чи́ш, гл. Промяукать.
Проня́ньчити, чу, чиш, гл. Проняньчить.
Проня́ти. См. Проймати.
Прообі́дати, даю, єш, гл. Пропустить, потерять что обѣдая.
Проора́ти, рю́, ре́ш, гл. Пропахать. Виїхали на поле, хлоп'я взяло та й проорало навхрест. Грин. I. 72.
Проотаманува́ти, ну́ю, єш, гл. Пробыть атаманомъ.
Проо́хкати, каю, єш, гл. Проохать. Як охнула звечора, та й усю ніч проохкала, думала, що й до світу не доживе. Харьк.
Пропада́ти, да́ю, єш, сов. в. пропа́сти, паду́, де́ш, гл. 1) Пропадать, пропасть, исчезать, исчезнуть. Що з воза впало, то пропало. Ном. Город Буша зовсім з людьми пропав. Стор. МПр. 162. Згадай лихо — то й байдуже, минулось, пропало. Шевч. 34. 2) Погибать, погибнуть; издыхать, издохнуть. Не спитаю, щоб не знали, за що
