зараз жучок крильці простирати: „Полечу, піднесуся“.
Простиря́дно, на, с. = Простирало. Високе жидівське ліжко з перинами й подушками, закрите білим простирядном з зубцями навкруги. Левиц. Пов. 178.
Прости́ти, ся. См. Прощати, ся.
Прості́ненько, нар. = Простісінько. А я простіненько за ним побіг. НВолын. у.
Прості́р, то́ру, м. 1) Просторъ. Рівняєш ратаєві ниву і простором благословляєш. К. Псал. 144. Душа потребує простору, жада волі. Св. Л. 294. Свободное, незанятое мѣсто. Приймаю солому з току, бо син привезе снопи, — щоб був простір. Рк. Левиц. 2) и мн. Пространство.
Прості́рний, а, е. Просторный.
Прості́рність, ности, ж. Свобода, нестѣсняемость, отсутствіе субординаціи, распущенность. Як то можна, щоб син мав таку просторність. НВолын. у.
Прості́рно, нар. Просторно. К. Псал. 235. Нам було простірно й затишно. Г. Барв. 329.
Прості́сінький, а, е. Совершенно простой; совершенно прямой, прямехонькій.
Прості́сінько, нар. Совершенно просто; совершенно прямо, прямехонько. Простісінько подивився в вічі. Левиц. Пов. 69.
Про́стість, тости, ж. Простота. Желех.
Прості́ський, а, е = Простісінький. Желех.
Про́стник, ка, м. Стебель, преимущественно прямой и вертикально стоящій. Вх. Зн. 57.
Про́сто, нар. 1) Просто, безъ затѣй. Рудч. Ск. I. 150. Сказати просто: вмер, та й годі. Гліб. Він так мальовав собі просто, абияк. Кв. 2) Прямо. Пливи… під темний луг просто. Чуб. V. 342. Простяглись дві дороги: одна просто, а друга пішла у праву руку. Стор. Іде… пані, та просто до їх у двір. Рудч. Ск. II. 64. 3) Противъ, напротивъ, насупротивъ. Хата його стоїть просто церкви. Борз. у.
Простови́сний, а, е. Вертикальный. Желех.
Простоволо́сий, а, е. Съ непокрытой головой, съ распущенными волосами. Голе, босе й простоволосе — треба йти! Ном. № 655. Венеря без спідниці, боса, в халатику, простоволоса. Котл. Ен. V. 16.
Простогна́ти, ну́, неш, гл. Простонать.
Просто́люд, ду, м. Простонародіе. Уман. III. 210.
Простолю́дець, дця, м. Простолюдинъ. Пани б'ються, а в простолюдців чуби болять. Ном. № 1304.
Простолю́дія, дії, ж. соб. = Простолюд. КС. 1882. IV. 165.
Просто́людний, а, е. Простонародный. К. ХП. 116. Вибивається з вузького кола простонароднього побуту. Г. Барв. 378.
Просто́рий, а, е. Просторный. Просторий двір. Стор. II. 96. Вивів Бог мене з тісноти на просторе оболонє. К. Псал. 38.
Просторі́кати, каю, єш и просторі́кувати, кую, єш, гл. Разглагольствовать. Борз. у. Годі просторікувать. Ном. № 14188.
Просторі́куватий, а, е. Многорѣчивый. К. ХП. 116. В її просторікуватому оповіданні. Г. Барв. 425.
Про́сторо, нар. 1) Просторно. Ти казав — тісно буде, аж воно зовсім просторо. Харьк. 2) Подробно, обширно, обстоятельно (излагать). О. 1862. I. 75.
Просторо́нище, ща, с. = Просторонь. Більше просторонище пускай.
Про́сторонь, ні, ж. Пространство. Він і тебе з тісноти і темниці на просторонь без краю колись верне. К. Іов. 80.
Просто́та, ти, ж. 1) Простота. Щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28. Світ простоти і покою — стародавній заповіт. Щог. Сл. 99. 2) Простой народъ. О. 1862. I. 57. Ні, зникнете ви, горді духи, почезнете, як і простота. К. Псал. 192. Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють. К. Псал. 283. 3) Неучъ; наивный человѣкъ. Левиц. I. 215.
Про́сточка, ки, ж. Ласкательно: простолюдинка, простая женщина. Я ж не царюівна, не королюівна, я ж так просточка, батькова дочка. Грин. III. 22.
Просто́яти, то́ю, їш, гл. 1) Простоять. Довгенько таки простояли наші сіроми коло перевозу. Стор. МПр. 125. Я ж з твоїм сином не одну нічку простояла. Лис. III. № 10. 2) Причинить вредъ или порчу стояніемъ. Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить. Чуб. V. 63.
Простре́лити. См. Прострілювати.
Прострибну́ти, ну́, не́ш, гл. Проскочить.
Прострига́ти, га́ю, єш, сов. в. простри́гти, жу́, же́ш, гл. Простригать, простричь.
Прострі́лювати, люю, єш, сов. в. простре́лити, лю, лиш, гл. Прострѣливать, прострѣлить. Хитнувся, мов прострілений. Мир. Пов. II. 60.
