Ре́пет, ту, м. Крикъ, вопль. Як зачули про се панські люде, пішов репет по всьому селу. О. 1862. V. 119. Як баби поскубуться — отто вже репету. Полт. г.
Репетува́ння, ня, с. Крикъ, вопль. Сей галас і репетування троян всіх в смуток привело. Котл. Ен. 62.
Репетува́ти, ту́ю, єш, гл. Кричать, вопить, орать. Кричить баба, репетує, ніхто баби не ратує. Нп. Репетує на всю хату. ЗОЮР. II. 34.
Репик, ка, м. Раст. Agrimonia Eupatoria.
Ре́пиця, ці, ж. Основаніе хвоста позвоночныхъ животныхъ. „На тобі, хортище-собачище, хвоста, да не кусай по жовтому, а кусай по білому“. А хорт як укусив, так при самій репиці одкусив. Рудч. Ск. 16.
Репі́гати, гаю, єш, гл. Сильно лить. Угор.
Репі́жити, жу, жиш, гл. 1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею. Грин. I. 258. 2) = Репігати. Дощ репіжить. Угор. 3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з пів-години. Вх. Зн. 59.
Ре́пнути, ну, неш, гл. 1) Треснуть, растрескаться, лопнуть. (Паска) не репнула. Кв. II. 177. Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на їй репне. Дещо. Іде він льодом, коли лід репнув. Грин. I. 205. 2) Съ силой упасть на землю. Угор.
Ре́птух, ха, м. 1) Рептухъ, родъ широкаго, но неглубокаго мѣшка, привязываемаго къ оглоблямъ, — въ него всыпаютъ овесъ для корма лошадямъ. Сим. 93. 2) Родъ плетенаго изъ веревки мѣшка для сѣна. 3) Названіе толстаго неповоротливаго человѣка. Чуб. VII. 576.
Репчин, ну, м. Раст. Raphanistrum arvense L. Вх. Уг. 265.
Реп'я́х, ха́, м. 1) Раст. Aretium lappa, репейникъ. Причепився, як реп'ях. Ном. № 2744. 2) — польови́й. Раст. Carduus nutans. ЗЮЗО. I. 174. Ум. Реп'яшо́к.
Реп'яхі́вка, ки, ж. Разновидность плахти. КС. 1393. XII. 455.
Реп'яшко́вий, а, е. 1) Репейниковый. 2) Реп'яшко́ва криву́лька. Родъ вышивки. Лебед. у. (Залюбовск.).
Реп'яшо́к, шка́, м. 1) Ум. отъ реп'ях. 2) Раст. Xanthium strumarium L. ЗЮЗО. I. 142. 3) Родъ вышивки. Чуб. VII. 427.
Рескаль, ля, м. = Рискаль. Як сотворив Бог Адама, то дав йому рескаль: копай, каже, землю та й користуйся. Звенигор. у.
Рете́льне, нар. Аккуратно, точно. Знаю ретельне, що.... Федьк.
Рете́льний, а, е. Аккуратный, точный. Подольск. г.
Рети́тися, речу́ся, ти́шся, гл. Биться, бороться. Галиц. Вх. Зн. 59.
Ре́тізь, зя, м. = Ретяз 1. Кіев. у. Шух. I. 273, 280, 281. Ум. Ретізо́к.
Ре́тор, ра, м. Ученикъ класса реторики. См. Реторика 3. Сим. 175.
Реторва́, ви́, ж. соб. Ученики класса реторики 3. Св. Л. 299.
Рето́рика, ки, ж. 1) Риторика. 2) Учебникъ риторики. Плюнь на свої реторики й альвари. К. ПС. 67. 3) Пятый изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175.
Ре́тяз, за, ре́тязь, зя, м. 1) Цѣпь, цѣпочка. Гол. Од. 67. А де ретяз — коня прип'ясти? Кобел. у. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Не рвивя, як собака на ретязі. Ном. № 3162. Держить хорта на ретязі. АД. I. 7. 2) Родъ прямолинейнаго шитья на рубахахъ. Ум. Ретязо́к. На тім поясі жовті ретязки, на тих ретязках золоті ключі. АД. I. 43. Перед образами на срібному ретязку висіла срібна лампадка. Мир. ХРВ. 315.
Ре́ус, са, м. = Рева. Лебед. у.
Рецето́вка, ки, ж. Сортъ плахти. Черниг. у.
Рецок, цка, м. = Рджок. Вх. Лем. 460.
Реч, чі, ж. = Річ.
Речи́, чу́, че́ш, гл. = Ректи. Вх. Зн. 59.
Речене́ць, нця́, м. Срокъ. Св. Л. 215. Прийде реченець у осени гроші оддамо. Могил. г.
Речінь, ня, м. = Реченець.
Речни́к, ка, м. 1) Ораторъ, витія. К. ЧР. 200. І хочуть знати, що від речника почують. К. МБ. II. 120. Була вже рада, чули вже доволі речей прихильних, речників розумних. К. ЦН. 197. Сеймові речники. К. ПС. 83. 2) Представитель, заступникъ, ходатай, адвокатъ. Славних потентатів намістники і речники достойні. К. Бай. 23.
Речни́стий, а, е. Говорливый, рѣчистый. Черк. у.
Речни́цький, а, е. Относящійся къ оратору, адвокату. Бувай короток у речницькім слові. К. Бай. 100.
Решети́лка, ки, ж. Шапка изъ реше-
