Ремествува́ти, ву́ю, єш, гл. Заниматься ремесломъ. К. Хм. 13.
Ремиґа́ти, ґа́ю, єш, гл. Жевать жвачку (о волахъ). Вози риплять, ярма брязчать, воли ремиґають. Мет. 453. 2) О людяхъ грубо: ѣсть, жрать. А ну, годі вже вам ремиґати! Волч. у. См. Розремиґа́тися.
Реміне́ць, нця́, м. 1) Ум. отъ ремінь. Ремешекъ. 2) Тонкая нить кожи, употребляемая вмѣсто дратвы. Шух. I. 292.
Ремі́нний, а, е. Ременный, сдѣланный изъ ремня, кожаный. Ремінний пояс. Ном. № 2578. Ремінний батіг. Чуб. V. 472.
Ремі́нник, ка 1) Родъ широкаго кожанаго мужскаго пояса изъ куска толстой кожи, сшитой вдвое, такъ что въ средину прячутъ деньги, — тоже, что и черес, только шире. Чуб. VII. 418. 2) Ремінни́к. См. Вуголов. Шух. I. 166.
Ремі́ння, ня, с. соб. Ремни. АД. I. 104. За невміння деруть реміння. Ном. № 6035. Ум. Ремі́ннячко.
Ремі́нчик, ка, м. Ум. отъ ремінь.
Ре́мі́нь, ню, м. 1) Ремень. З вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили. Ном. № 4036. 2) Кожа выдѣланная, сапожный товаръ. Шух. I. 292. Оце купив реміню чоботи пошию. Харьк. у. 3) Широкій кожаный поясъ съ сумочкою при немъ и пр. Брат посяг у ремінь та й виймив мені сороківця. Федьк. Пов. 16. Ум. Реміне́ць, ремі́нчик. Лучче своє личко, як чужий ремінець. Ном. № 9682.
Реміня́ка, ки, ж. Ув. отъ ремінь. На що мені женитися, на що мені панство: коло купрів реміняка — то все господарство. Ном. № 830.
Ремісни́к, ка́, м. У ткачей: снарядъ, посредствомъ котораго наматываются нитки на шпульку, вкладываемую затѣмъ въ ткацкій челнокъ. Части его: двѣ вертикально стоящія доски — ла́би, обращенныя другъ къ другу широкой поверхностью и соединенныя по срединѣ продолговатымъ деревяннымъ ящикомъ — скри́нкою; нижніе концы лаб стоятъ на землѣ, въ верхнихъ вращается желѣзный прутъ — верете́но, на которомъ толстое деревянное маховое ко́лесо; тонкій конецъ веретена называется спінь и на немъ вращается шпулька — цівка; веретено приводится во вращательное движеніе при помощи лучка́ — деревянной палочки, къ обоимъ концамъ которой привязанъ реміне́ць (ремешекъ), охватывающій веретено; къ ящику (скринка) придѣлана скамейка для сидѣнья — сіде́ць. Шух. I. 257.
Ре́мно, нар. = Ревно.
Ре́мсати, саю, єш, гл. = Рюмсати. А той струмочок, що тихо дзюркотить коло ніг наших по камінчиках, ніби мале дитя ремсає. Левиц. I. 290.
Ремст, ту, м. Неудовольствіе, претензія. Він на мене ремст має. На нас і на тіх людей мав він великий ремст. Васильк. у.
Ре́мство, ва, с. Недовольство; нареканія, ропотъ. Господи! ремства прости мені гріх! Щог. Сл. 35.
Ре́мствувати, вую, єш, гл. Роптать, быть недовольнымъ, претендовать. Уся громада стала на його ремствувати. Тяжко і скрутно їм жилось, але ніколи на се не ремствували. Грин. II. 152.
Ре́мстити, щу, стиш, гл. = Ремствувати. От Хведь не буде ремстить на чоловіка: Бог з ним, каже! Канев. у.
Ремсть, ти́, ж. = Ремст. Він на мене ремсть має та через те й коня не дав до міста. Канев. у.
Ре́м'я, м'я, с. = Рам'я. Канев. у.
Ренджи́ґло, ла, с. Задница. Одвернув, як циган ренджиґло. Ном. № 11333.
Ре́нське, кого, с. Рейнское вино, рейнвейнъ. Мкр. Н. 31. Вродилось ренське з курдимоном. Котл. Ен. Барила з горілкою, ренським. Морд. Пл. 72.
Ре́ньґорт, та, м. Подпруга. Накинь осю дергу на гнідого та й підтягни реньґортом. Брацл. у.
Ре́палка, ки, ж. То-же, что и ковзалка, на которой парни и дѣвушки скользятъ попарно, взявшись за руки. КС. 1887. VI. 482.
Ре́панець, нця, м. Треснувшій плодъ, хлѣбъ. Огірки-репанці вносять люде в хату та й кладуть під лаву, чи що, щоб полежали ще: більше встаріється насіння. (Залюбовск.).
Ре́паний, а, е. 1) Корявый, потрескавшійся. Дуже спіла диня — репана. Лебед. у. 2) Простой, грубый, неотесанный. Репані мужики. Черк. у.
Ре́паник, ка, м. = Репанець.
Ре́панка, ки, ж. = Репанець.
Ре́пати(ся), паю(ся), єш(ся), гл. Трескаться, лопаться. Таке то гречане: ти його в піч, а воно й репається. Ном. № 3368. Щоб дійки не репались (у корови). Грин. II. 46.
