тиловскаго каракуля. Шапка решетилка. Котл.
Решети́на, ни, ж. = Решето. Малий коровай сплели в ситині, в решетині, що не стане всій родині. Рк. Макс.
Решети́ти, чу, тиш, гл. Прежде покрыванія крыши соломой прокладывать на латахъ камышемъ или тонкимъ хворостомъ, что бы соломѣ было на чемъ держаться. Волч. у.
Решети́ще, ща, с. Ободъ въ рѣшетѣ.
Решетня́к, ка́, м. Грибъ изъ породы Bobtus. Радом. у.
Ре́шето, та, с. 1) Рѣшето. Вода в решеті не встоїться. Ном. № 2715. Перейшов уже крізь сито й решето — всего испыталъ. Ном. № 5778. Попа́ в ре́шеті вози́ти. Лгать на исповѣди. Ном. № 138. 2) Тамбуринъ (музыкальный инструментъ). Чуб. VII. 450. Ум. Решітце́.
Решетува́ти, ту́ю, єш, гл. = Решетити.
Реші́тка, ки, ж. 1) Рѣшетка. Желех. 2) Родъ орнамента въ украшеніяхъ деревянныхъ гуцульскихъ издѣлій (гладкой проволокой, втискиваемой въ дерево): ломаныя линіи, различно пересѣкающіяся и образующая ромбоидальныя клѣтки. Шух. I. 281. 3) Подобный предыдущему орнаментъ при раскраскѣ гончарной посуды. Вас. 184. 4) Родъ вышивки. Шух. I. 157, 158, Kolb. I. 48, 49. 5) Снарядъ для собиранія черники: родъ совка съ плоскимъ дномъ, наружный край котораго оканчивается зубьями гребня; части: дно — гре́бінь, бока — о́бруч, ручка — фіст. Шух. I. 167. 6) Собств. Решо́тка. Родъ полки подъ шерстобитнымъ луком, на которой лежитъ разбиваемая шерсть. Седневъ, Черниг. у. Ум. Реші́точка. Чуб. VII. 415.
Решітни́к, ка́, м. 1) Продающій рѣшета. 2) — га́динець. Раст. Veronica Chamaedrys. Шух. I. 20.
Реші́точка, ки, ж. Ум. отъ решітка.
Решітце́, ця́, с. 1) Ум. отъ решето. 2) Часть токарнаго станка. Шух. I. 305. 306. См. Токарня.
Решт, ту, м. = Решта.
Ре́шта, ти, ж. Остатокъ, остальное. Рубає мечем голови з плечей, а решту топить водою. Мет. 399. Та й ре́шта. Да и все тутъ. От скажу вам: ви ледачі та й решта. До-ре́шти. Въ конецъ, совершенно. От лиха воля минула й до-решти. Федьк.
Решта́к, рештува́ння и пр. См. Риштак, риштування и пр.
Решта́нт, та, м. Арестантъ. Їх на роботу з рештантами не виганяли. ЗОЮР. I. 78.
Рє́зка, ки, ж. Родъ гуцульской орнаментики при украшеніи одежды, въ рѣзьбѣ. Шух. I. 128, 303.
Ржа, ржі, ж. Ржавчина (на желѣзѣ, водѣ). Їсть як ржа залізо. Ном. № 2726. Ржа вхпопи́лась. Пристала ржавчина, начало ржавѣть. Черк. у.
Ржа́вець, вця, м. Ржавое болото, ржавая рѣка.
Ржа́вий, а, е. Ржавый (о желѣзѣ, водѣ, травѣ). Хвіртка на ржавих завісах. Кв.
Ржаві́ти, ві́ю, єш, гл. Ржавѣть.
Ржа́нець, нцю, с. Раст. Phleum patense L. ЗЮЗО. I. 131.
Ржання́, ня́, с. Ржаніе. Навчив його, мов сарану, скакати і голосним, лякати серце ржанням. К. Іов. 69.
Ржа́ти, ржу, ржеш, гл. Ржать. Коники ржали його везучи. Чуб. V. 882.
Ржій, ржія, м. Раст. Camelina sativa. Вх. Пч. II. 37.
Ри́ба, би, ж. Рыба. Козак з бідою, як риба з водою. Ном. № 775. Держись берега, а риба буде. Ном. № 2058. Ум. Ри́бка ри́бонька.
Риба́к, ка́, м. = Рибалка 1. Вудка мокне, а рибак сохне. Ном. № 10451. 2) = Рибалка 2. Вх. Пч. II. 14. Ум. Риба́ченько. Грин. III. 369.
Риба́лити, лю, лиш, гл. = Рибалчити. КС. 1883. I. 39. Рибаль собі, а на добич не ходи. КС. 1883. IV. 737.
Риба́лка, ки, м. 1) Рыбакъ. Сам Бог з рибалок апостоли вчинив. Ном. № 10450. 2) Птица: рыболовъ. Пливуть собі та співають; рибалка літає. Шевч. 49. Ум. Риба́лочка, риба́лонька. Шевч. 22. Мет. 19.
Риба́лчик, ка, м. = Рибалка 1. Прислухаюсь, як ті молоді рибалчики собі приспівують. Федьк. Пов. 47.
Риба́лчин, на, не. Принадлежащій, свойственный рыбаку. Рибалчина хата. Левиц. Пов. 273.
Риба́лчити, чу, чиш, гл. Заниматься рыбной ловлей. Мнж. 40. О. 1862. II. 62. Пішов дід раз до моря, став рибалчити. Мнж. 54.
Риба́льня, ні, ж. Мѣсто, гдѣ производится рыбная ловля, рыбный заводъ. Що в лямі на рибальнях загорують, то
