годиться. Ном. № 1283. Де п'ють, там і розливають. Ном. № 11640. Тим я сльози розливаю, — невірного друга маю. Чуб. V. 278.
Розлива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. розли́тися, зіллю́ся, ллєшся, гл. Разливаться, разлиться, проливаться, пролиться. Ви, дрібнії сльози, ви розливайтеся. Чуб. V. 202. Иноді не втерпить і розіллється гіркими словами. Г. Барв. 394.
Розли́вчастий, а, е. Разливающійся, разливной. Розливчаста ріка. Васильк. у.
Розлига́ти, га́ю, єш, гл. Снять налигач съ воловъ.
Розлига́тися, га́юся, єшся, гл. О волахъ: освободиться отъ налигача.
Розлиза́ти, жу́, жеш, гл. Разлизать, слизать. Не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо росплюють. Ном. № 4602.
Розли́нутися, нуся, нешся, гл. Разлетѣться. Не журися, наша мати, нами, як ми підростем, розлинемося сами. Чуб. V. 855.
Розли́ти, ся. См. Розливати, ся.
Розліга́тися, га́юся, єшся, гл. = Розлягатися. Як взяла ковати, жалібно співати, аж ся взяли к землі луги калинові від голосу розлігати. Гол. I. 193.
Розлі́зтися. См. Розлазитися.
Розлінува́тися, ну́юся, єшся, гл. Разлѣниться. Керез твою дочку да й моя розлінується. Чуб. II. 64.
Ро́зліт, ту, м. Разлетаніе въ разныя стороны. Кинулись в розліт, як курчата від шуляка. Св. Л. 223.
Розліта́тися, та́юся, єшся, сов. в. розлеті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Разлетаться, разлетѣться. Розлетілись, як липове клиння. Ном. № 1881. Не турбуйся ж ти, наша матінко, нами: як підростуть крильця, то розлетимося й сами. Чуб. Переносно: разбѣгаться, разбѣжаться. Але ішли легиники да все гомотіли, як учули да ровточку, вни ся розлетіли. Лукаш. 157.
Розлічи́ти, ся. См. Розлічувати, ся.
Розлі́чувати, чу́ю, єш, сов. в. розлічи́ти, чу́, чиш, гл. Разсчитывать, разсчитать, расчесть. Котл. Ен. VI. 19. Поки розлічила гроші, то ви вже й побігли. Кролев. у.
Розлі́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. розлічи́тися, чу́ся, чишся, гл. = Розлічувати, розлічити. Багатий тут на смерть гнівився, що він з грішми не розлічився, кому і скільки треба дать. Котл. Ен. III. 53.
Розлобурюва́тися, рю́юся, єшся, гл. Разлѣниться, привыкнуть къ праздной жизни.
Розло́ги, гів, м. мн. Особаго рода ворота у гуцуловъ: состоятъ изъ двухъ столбовъ, въ которыхъ сдѣланы дыры — ґа́ри, а сквозь нихъ продѣваются жерди — за́ворітниці; когда нужно проѣхать, жерди высовываются; для пѣшеходовъ достаточно разсунуть лишь верхнія жерди, такъ какъ около воротъ лежатъ камни, помогающіе переступать нижнія. Шух. I. 86.
Розло́гий, а, е. 1) Просторный, широкій. Од Дударів до Чернишів дорога розлога. Чуб. V. 199. 2) О рвѣ, рѣкѣ: съ отлогими берегами. 3) Раскидистый (о деревьяхъ). 4) О рогахъ: расходящійся въ разныя стороны. Рудч. Чп. 255.
Розло́гистий, а, е = Розложистий. Рівчак там розлогий був. Новомоск.
Розло́жистий, а, е = Розлогий. Дорожка твоя ой розложистая. Чуб. V. 1010. Розложисті роги. КС. 1898. VII. 44.
Розложи́ти, жу́, жиш, гл. = Роскласти. Розложили середу двора огонь. Кв. I. 108.
Розложи́тися, жу́ся, жишся, гл. = Роскластися. Кромѣ указанныхъ значеній, еще — 4) Раздаться, раздѣлиться на обѣ стороны. Ти, вишневий саду, розложися, біленький камінь одчинися. Чуб. V. 781.
Розломи́ти, ся. См. Розломлювати, ся.
Розло́млювати, лю́ю, єш, сов. в. розломи́ти, млю́, миш, гл. 1) Разламывать, разломить. Кругом хату обступили, дівці двері розломили. Чуб. V. 988. 2) Только сов. в. Розломи́ло мене́. Ломитъ меня. Болить мене всюди, руки й ноги як поодрубувані, розломило мене. Драг. 64.
Розло́млюватися, лююся, єшся, сов. в. розломи́тися, млю́ся, мишся, гл. Разламываться, разломиться.
Розлу́к, ку, м. Раздѣленіе. На розлу́к повіда́ти — говорить раздѣльно. Вх. Уг. 265.
Розлу́ка, ки, ж. 1) Разлука. Як ізв'яже піп руки, не буде, серденько, розлуки. Чуб. V. 132. 2) Разводъ. Мировий розлуку дає. Г. Барв. 508. 3) Знахарское средство противъ колдовства, града и пр. Шух. 1. 43. Ум. Розлу́чка. А од нелюба од поганого повік нема розлучки. Грин. III. 330.
Розлу́патися, паюся, єшся, гл. Продрать глаза (послѣ сна). Поки встане та начухається та розлупається та роздивиться, а робота стоїть. Херс. у.
