на… на всій околотиці перва була ткаля. ЗОЮР. II. 42.
Околотува́ти, ту́ю, єш, гл. = Околотити 1. Желех. Вх. Зн. 43.
Околя́са, околя́сом, нар. Кругомъ, вокругъ, въ обходъ. Я туди й побіг околяса, далеко було, а братуха прямо пішов. Новомоск. у. Не йшов просто, а пішов околясом до дому. Волч. у. См. Околеса, окулясом.
Окоммкну́ть, нар. Въ одно мгновеніе, мигомъ. Угор.
Окома́н и окомо́н, на, м. = Оконом. Рудч. Ск. I. 78. Окомани з батогами. Грин. III. 634. Перед паном окомоном били хлопця макогоном. Гол. II. 196.
Окомо́нша, ші, ж. Жена окомона. У нашої окомонші червона спідниця. О. 1862. II. 98.
Око́на, ни, ж. Икона. Драг. 177. Коли окона впаде… з стіни, чекай мерця в хаті. Грин. I. 255.
Око́нити, ню, ниш, гл. Дать коня, изъ пѣшаго сдѣлать коннымъ. Въ думѣ вдова, вручая козаку коня, говоритъ: Де мого сина нагониш, там його окониш, добрим лицарем настановиш; нехай він по походах піхотою не ходить. Мет. 417.
Оконо́м, ма, м. Экономъ, управляющій экономіей. Побачив Оксану наш пан оконом. МВ. I.
Окономи́чний, а, е. Экономическій, относящійся къ землевладѣльческому хозяйству.
Оконо́мія, мії, ж. Экономія, землевладѣльческое хозяйство, а также и самыя хозяйственныя постройки. Левиц. I. 108.
Оконо́мша, ші, ж. Жена эконома. Левиц. I. 430.
Око́нце, ця, с. = Віконце. Мет. 8.
Окопа́ти, ся. См. Окопувати, ся.
Око́писько, ка, и око́пище, ща, с. = Окіп. Жидівське окопище, окописько. О. 1861. XI. Свид. 41.
Око́пувати, пую, єш, сов. в. окопа́ти, па́ю, єш, гл. = Обкопувати, обкопати.
Обко́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. обкопа́тися, паюся, єшся, гл. = Обкопуватися, обкопатися.
Окорени́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Укорениться, пустить корни. Переносно: крѣпко усѣсться. О, вже сів, окоренився! А не пора до дому? Константиногр. у.
Окоре́нок, окорі́нок, нка, м. Часть древеснаго ствола отъ корня до вѣтвей. Ном. № 7149. Ми відрубали три окоренки від того хворосту, і вони прийшлись як раз до пеньків у лісі. Новомоск.
О́корм, му, м. Продовольствіе, провіантъ. Почали жолніре, консистуючи в городах і селах, беззаконні окорми і напитки од людей вимагати. К. ЧР. 10.
Око́стуватий, а, е. 1) Костистый; съ широкими костями. Ном. № 13937. Цей віл худий, але окостуватий. 2) Твердый какъ кость. Окостувате дерево — сокира відскакує. Вас. 146.
Окостя́к, ка, м. Позвоночный столбъ.
Окоти́тися, чу́ся, тишся, гл. О кошкахъ, овцахъ, козахъ: родить. Чорна вівця окотилась, і корова отелилась. Нп.
Окоши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. 1) Сдѣлать остановку, стать лагеремъ, стать на стоянку, поселиться. Та й ми, каже, йшли (степом) та тут окошилися; зоставайтесь і ви тут з нами, будемо жити. КС. 1882. XII. 590. 2) — на кому́. Отразиться на комъ, пасть на кого. Коли б на йому усе зле окошилось. Харьк. г. Хто виноват, а на мені окошилось. Ном. № 4069.
О́кра́вка, ки, ж. 1) Кромка, кайма (суконная). Оторвавъ ее отъ края ткани, ею женщины обыкновенно подпоясываются, поэтому окравка — часто женскій поясъ; въ Александр. у. — вязаный женскій поясъ. Картату плахту червоною окравкою підперезали. ЗОЮР. II. 290. 2) Обрѣзокъ. Ум. Окра́вочка. Чуб. III. 395.
Окрада́ти, да́ю, єш, гл. = Обкрадати.
Окра́єць, йця, м. Горбушка хлѣба. Ззів окраєць хліба. Ном. № 12217. Ум. Окра́йчик.
Окра́йка, ки, ж. = Окравка. Kolb. I. 37. Ум. Окра́єчка.
Окра́йчик, ка, м. Ум. отъ окраєць.
Окра́са, си, ж. Украшеніе; прикраса. В Кам'янці хвала Богу устала, окраса церкви упала. Гол. I. 31.
Окраси́ти. См. Окрашати.
Окраша́ти, ша́ю, єш, сов. в. окраси́ти, шу́, си́ш, гл. Украшать, украсить. А чим поле окрашене: чи лугами, чи берегами? Нп.
Окраша́тися, ша́юся, єшся, гл. Красоваться. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Ократи́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Оградиться? Ократилися собі, кошом стали. КС. 1882. XII. 589.
Окремезні́ти, ні́ю, єш, гл. Поздоровѣть, почувствовать себя здоровѣе, сильнѣе. Драг. 187.
Окре́слити. См. Окреслити.
