Роспої́ти, пою́, їш, гл. Распоить. Шляхта роспоїла венгжиною моїх посланців. Стор. М. Пр. 43.
Росполі́скувати, кую, єш, сов. в. росполоска́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Полоскать, пополоскать? Я й рада таким прачкам: аби росполіскувати сорочину. Кобел. у. 2) Размывать, размыть. Вода росполіскує береги.
Росполони́тися. См. Росполонюватися.
Росполо́нюватися, нююся, єшся, сов. в. росполони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Расширяться, расшириться, распространяться, распространиться, разростаться, разростись. Тепер малий садок, а як росполониться, то буде дуже гарний. Он ба, як малина росполонилась. Зміев. у. 2) Разлиться (о рѣкѣ). Дніпро росполонився, що й не можна проїхати.
Росполо́хати. См. Росполохувати.
Росполо́хувати, хую, єш, сов. в. росполо́хати, хаю, єш, гл. Распугать, разогнать. Сипни пірнатими і росполохай хижих. К. Псал. 319.
Росполоши́ти, шу́, шиш, гл. = Росполохати. Вх. Лем. 462.
Роспона́дитися, джуся, дишся, гл. Разлакомиться, повадиться. Діти роспонадилися на солодке. Зміев. у. Роспонадився вовк, ше йде. Мнж. 3.
Роспоро́ти, ся. См. Роспорювати, ся.
Роспороши́ти, ся. См. Роспорошувати, ся.
Роспоро́шка, ки, ж. Въ выраж.: у роспоро́шку — вразсыпную. Так вони, хлопці, так у роспорошку од нього та й повтікали. Козел. у. Слов. Д. Эварн. У роспоро́шку піти́. Разсѣяться, разбѣжаться. Більше війська немає? — Немає, пане гетьмане: усі вроспорошку пішли. Костомаровъ, Б. Хмельн. (1884, 4-е изд.). II. 393.
Роспоро́шувати, шую, єш, сов. в. роспороши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Разсыпа́ть, разсы́пать (о порошкѣ, мукѣ). 2) Разсѣевать, разсѣять. Роспорошив турка й татарву на Черкень-долині. К. ЦН. 227.
Роспоро́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. роспороши́тися, шу́ся, шишся, гл. 1) Разсыпа́ться, разсыпаться. 2) Разсѣеваться, разсѣяться.
Роспороща́тися, щу́ся, щи́шся, гл. Раскричаться.
Роспо́рювати, рюю, єш, сов. в. роспоро́ти, рю́, реш, гл. Распарывать, распороть. 2) Разрѣзыватъ, разрѣзать, распороть (тѣло). Чуб. I. 183. Роспороли їй живота. Рудч. Ск. I. 209.
Роспо́рюватися, рююся, єшся, сов. в. роспоро́тися, рю́ся, решся, гл. Распарываться, распороться.
Роспоряджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. роспоряди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Давать, дать порядокъ, устроить; распредѣлять, распредѣлить. Старшина приїде, роспорядить, та й знов на хутір. Канев. у. Дай мені, Боже, так по правді вік ізжить і дітей роспорядить, як я по правді кажу. Ном. № 6750. Роспорядивши Турн як треба.... Котл. Ен. Може що м провинила? Ой то провинила, що м челядочку до роботи не роспорядила. Чуб. V. 1096.
Роспоряджа́тися, джа́юся, єшся, сов. в. роспоряди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. = Роспорядити. Роспорядись, жінко, щоби ти зобрала хліб. Рудч. Ск. I. 80.
Роспорядкува́ти, ку́ю, єш, гл. = Роспорядити. Сим. 237. Вже тілько вмій роспорядкувати, то буде копійчина перепадати. Кв. II. 196.
Роспоря́дливий, а, е. Распорядительный. Черк. у.
Роспоря́док, дку, м. = Роспорядкування. Грин. I. 195.
Роспоряжа́ти, ся, гл. = Роспоряджати, ся.
Роспотво́рити, рю, риш, гл. Избаловать, распустить. Лихо не вморе, а роспотворе. Ном. № 2004.
Роспотру́шити, шу, шиш, гл. = Рострусити 1. Стала ся томити, де ма'т гніздо вити: вила бим го вила.... та на ліщинойці; ліщинойку рушит, гніздо роспотрушит, гніздо роспотрушит, діти мі оглушит. Гол. II. 78.
Роспоча́ти, ся. См. Роспочинати, ся.
Роспочина́ти, на́ю, єш, сов. в. роспоча́ти, чну́, не́ш, гл. Начинать, начать. Позабувала все, що там роспочала робити. МВ. II. 23. Ще ти недавно роспочав жити. Г. Барв. 177. Ворог і роспочав війну уп'ять. Грин. I. 187. Роспочали молотити. Грин. II. 206.
Роспочина́тися, на́юся, єшся, сов. в. роспоча́тися, чну́ся, не́шся, гл. Начинаться, начаться. К. Кр. 15. Роспочалось весілля. Левиц. I. 21.
Роспра́ва, ви, ж. 1) Расправа. К. ЧР. 245. Тягніть Варвару на росправу. Ном. № 3929. Я найду суд і росправу. МВ. I. 134. 2) Статья (литературная). Почав Квітка іще з 1816 року писати для харь-
