ні яблунь; та як би після того садіння та часто дощі, а то воно й сохне. Харьк. у.
Садкови́й, а́, е́. Садовой. Садкове сіно.
Садно́, на́, с. Ссадина, рана, натертая сѣдломъ или сѣделкой у лошади. Вх. Зн. 61. Та й мухи посипались на садно: треба чимось рятувати. Харьк. г.
Садну́ти, дну́, не́ш, гл. Ударить, дать тумака. Лубен. у.
Садо́ви́й, а́, е́. Садовый. Проклята їх на світі займанщина, не знатимуть дороги садової. К. Іов. 54.
Садовина́, ни́, ж. Садовые плоды, деревья. Верби та садовина поперехилялись через тини. О. 1862. IX. 60.
Садови́ти, влю́, виш, гл. Садить, усаживать. Садовив його (синка) собі на шию, бігав з їм по хатах. Левиц. Пов. 148. Садовлять (молоду) на ослін. Ном. № 298.
Садови́тися, влю́ся, ви́шся, гл. Садиться, усаживаться. Дівчина родиться, а козак на коня садовиться. Ном. № 8734. Просять садовиться. Сим. 209. Милости просимо! садовіться. МВ. (О. 1862. I. 94).
Садови́ще, ща Мѣсто, гдѣ былъ садъ. Гайс. у.
Садовни́к, ка, м. = Садівник. Грин. II. 260.
Садо́вничка, ки, ж. Жена садовника. Грин. II. 261.
Садо́к, дка́, м. Ум. отъ сад. Садикъ.
Са́донько, ка, м. Ум. отъ сад.
Садо́чок, чка, м. Ум. отъ сад.
Сає́т, ту, м. сає́та, ти, ж. 1) Родъ тонкаго англійскаго сукна. К. ЧР. 426. Штани із дорогої саєти. К. ЧР. 85. 2) Шелковая матерія? Жінки у золоті, у саєті, у намистах дуже дорогих. Рудч. Ск. II. 102.
Сає́товий, а, е. Изъ саєти.
Саж, жа́, м. 1) Хлѣвъ, мѣсто, куда затворяютъ животное для откармливанія. Чуб. VI. 393, 395. К Різдву Максим у саж закинув кабана. Бор. 72. А де отті? невже в сажах годує хам собі на сало? Шевч. 2) Плетеная изъ лозы овальная корзинка, по формѣ напоминающая яйцо; она погружается въ воду и ней въ хранится поймання рыба.
Са́жа, жі, ж. Сажа. А я свої (брови) в сажу вмажу — твої переважу. Чуб. III. 133. Ум. Са́жка.
Са́жавка, са́жалка, ки, ж. = Сажавка. Сажалка була, — калина кругом понависала так рясно, як дівочі сльози. Г. Барв. 53. Викопали сажалку. Чуб. II. 185.
Са́жанка, ки, ж. Посаженное растеніе. Се тютюн сіянка, а то сажанка. Лохв. у. Цибуля сажанка і сіянка. Міусск. окр.
Сажа́ти, жа́ю, єш, гл. 1) = Садити 1. Та йди, жінко, та йди, любко, квасолі садити. Грин. III. 350. 2) = Садовити. Багатого за стіл сажають, а убогого й так випроважають. Ном. 3) Поселять, поселить. Ой став городи, панські слободи по річках сажати. КС. 1882. II. 436. 4) Всовывать, вкладывать. Сажай мені кужель у праве ухо! — Вона всадить. ЗОЮР. II. 23.
Са́жень, жна, м. 1) Сажень. 2) — косови́й. Разстояніе между концемъ ноги и вытянутой вверхъ рукой. Щоб під ним і над ним земля горіла на косовий сажень. Ном. № 3795. 3) — махови́й. Разстояніе между распростертыми горизонтально руками. 4) Пла́вати сажня́ми. Плавать, вытягивая руки.
Саже́р, ра, м. = Сажотрус. Шух. I. 92.
Са́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ сажа. 2) = Зана = Зона. Вона буває у пшениці і в просі, — так, як качанчик і з його так як сажа сиплеться. Через його борошно буває чорне. Діти як углядять та кричать: ось де сажок багато! та вибірають іх. Пирят. у. 3) = Верша. Вх. Пч. II. 24.
Сажни́й, а́, е́. Покрытый сажею. Чорні руки, бо вигрібав сажні тріски. Черк. у.
Сажни́ця, ці, ж. Сорочка, въ которой чистять трубы отъ сажи. Конст. у.
Сажньо́вий, а, е. Саженный, длиною въ сажень.
Сажови́й, а́, е́. Выкормленный въ сажі. Ні, добродію, гуси не сажові, надвірні.
Сажотру́с, са, м. Трубочисть. Конст. у.
Саза́н, на́, м. Рыба: карпъ. Онисько кашовар щербу притирив ваганами, варену густо з сазанами. Мкр. Г. 4.
Сайга́к, ка́, м. 1) Дикая коза, сайга. З власних рук годував диких кіз, сайгаків. Стор. II. 56. 2) Колъ вышиною съ человѣка; два такихъ кола, забитые рядомъ, служать снарядомъ для привязыванія овецъ: шею овцы вкладываютъ между ними, а сверху ихъ связываютъ. О. 1862. V. Кух. 32, 38. А ну, хлопці, піймайте оту вівцю та в сайгаки її, а то вона ще одкинеться од ягняти. Ейск. у.
Сайда́к, ка́, м. 1) = Сагайдак. Ой поїхав Венчеслав на коню гуляти, а повісив через плечі та сайдак багатий. Макс. Дзвенить над ним сайдак і лук мідяний. К. Іов. 89. 2) Родъ рыболовнаго сака. Вх. Пч. II. 23.
