подкурить. Рудч. Ск. I. 63. Болѣе употребительно ум. сі́рка.
Сіра́й, рая́, м. Одинъ изъ играющихъ въ игру ти́кало, обязанность его искать спрятанную подъ кѣмъ то изъ сидящихъ игроковъ палочку. КС. 1887. VI. 475.
Сіра́ти, ра́ю, єш, гл. При игрѣ въ ти́кало: искать спрятанную подъ кѣмъ то изъ сидящихъ игроковъ палочку. КС. 1887. VI. 475.
Сіра́к, ка́, м. и пр. = Сіряк и пр.
Сі́рий, а, е. 1) Сѣрый. Дівчинонько, сіра утко! Мет. 7. Сіра свита. Ном. № 2808. 2) Сі́ре зі́лля. Раст. Trifolium repens L. ЗЮЗО. I. 139. Ум. Сіре́нький, сіре́сенький.
Сі́рики, ків, м. мн. Раст. Capsella Bursa pastoris Mönch. ЗЮЗО. I. 115.
Сіри́ця, ці, ж. Раст. Nardus stricta. Вх. Пч. II. 33.
Сіріти, рі́ю, єш, гл. 1) Сѣрѣть. 2) Сѣрѣть, свѣтать. Вже в вікнах сіріє, і небо світліє, світ недалечко. Левиц. I. 154.
Сі́рка, ки, ж. 1) Ум. отъ сіра. Ном. № 14298. 2) Сѣрка въ ушахъ.
Сірка́ч, ча́, м. = Сірник. Вх. Зн. 63.
Сірко́, ка́, м. Собака сѣрой масти. Пожививсь, як сірко паски. Ном. № 1798. У сірка́ оче́й позича́ти. Прямой смыслъ: брать у собаки взаймы глаза, т. е.: своими будетъ стыдно смотрѣть (что-либо сдѣлалъ, чего должно стыдиться). Говорится преимущественно о безстыдныхъ людяхъ.
Сіркува́ти, ку́ю, єш, гл. Мазать стѣны полубѣлой глиной передъ окончательнымъ бѣленіемъ. Давайте глини, будемо сіркувати, а послі побілуємо. (Залюб.).
Сірма́н, на́, м. Сѣрый волкъ.
Сірни́к, ка́, м. Спичка зажигательная. Ум. Сірничо́к. Засвітив самопальний сірничок. Рудч. Ск. II. 180.
Сірни́чка, ки, ж. 1) Спичка. Гн. I. 100. 2) Обгорѣлая уже спичка. Лубен. у.
Сірни́шниця, ці, ж. Спичечница. Лохв. у.
Сірогри́вий, а, е. Съ сѣрой гривой. Ум. Сірогри́венький. Грин. III. 339.
Сірозе́м, му, м. Сѣрая земля.
Сіро́ма, ми, м. 1) Бѣднякъ, горемыка. Чи ж на горе, на біду сірома вродився. Чуб. V. 954. 2) Соб. Бѣдняки, горемыки.
Сірома́н, на, м. = Сіроманець. Вовки-сіромани нахождали. АД. I. 123.
Сірома́нець, нця, м. Эпитетъ волка: сѣрый. Вовки-сіроманці набігали, тіло козацьке рвали. Макс.
Сірома́нок, нка, м. Сѣрый волкъ. Ой волики-сіроманки, чом ви не орете? Шух. I. 1.99.
Сірома́нський, а, е. Относящійся къ сірома́ну, горемычный. Де бережки широкії, ой там переправи сіроманськії. Грин. III. 591.
Сірома́ха, хи, м. = Сірома 1. Лукаш. 66. Грин. III. 183. Попід тинню сіромаха і днює й ночує. Шевч. 7.
Сірома́шний, а, е. Горемычный. Он сіромашний дід придибав до нас на поміч. Стор. М. Пр. 165.
Сірома́шня, ні, ж. соб. отъ сірома́ха. Усі пани, усі дуки у наметі сіли, наше браття-сіромашня так і не посміли. Нп.
Сірома́шшя, шя, с. = Сіромашня. Рудч. Чп. 109.
Сіроо́кий, а, е. Сѣроглазый. Скифи сіроокі. Шевч. 616.
Сірохма́нець, нця, м. = Сіроманець. Вовки-сірохманці нахождали. ЗОЮР. I. 38.
Сірочува́тий, а, е. Сдѣланный изъ свиной кожи. Сірочуваті постоли. Добруджа.
Сірува́тий, а, е = Сірявий.
Сірча́ний, а, е. Сѣрный. К. ПС. 109.
Сірча́стий, а, е. Сѣрнистый. Жадної ж там не матимеш помочі, де сірчастий вогонь заливає вочі. Чуб. III. 17.
Сіря́к, ка́, м. 1) Верхняя теплая одежда изъ толстаго сѣраго сукна. Чуб. VII. 421. Ні холодно, ні душно: як на святках у сіряках. Ном. № 620. Прощайте тепер, пани, поскидайте жупани, повдягайте сіряки, бо не ваші мужики. Грин. III. 640. 2) Мужикъ. Сам крепак, неодукований сіряк. Шевч. 513. Ум. Сірячо́к.
Сірячи́на, ни, ж. = Сіряк. Сусідоньки в кармазині, а ти, мати, в сірячині. Макс. (1849). 100. Я постелю сірячину, а в головах кулачину. Чуб. V. 938. Ум. Сірячи́нка. Ходив ж я в чумарочці, тепер в сірячинці. Грин. III. 200.
Сі́сти. См. Сідати.
Сі́тка, ки, ж. Сѣтка вообще. Сѣть поменьше невода для ловли рыбы; также сѣть для ловли перепеловъ. Сим. 28. Заплутався, мов рибка в сітці. Котл. Ен. V. 5. — плавка́. Особый родъ сѣти для ловли рыбы по фарватеру рѣки. Вас. 188. Ум. Сі́точка.
