(См. Скругляги 2): части колосьевъ, соломы и пр. Вх. Зн. 67.
Скружля́ти, ля́ю, єш, гл. = Скругляти.
Скрупі́лий, а, е. Заскорузлый. Кожух скрупілий. ЗОЮР. I. 319.
Скрут, ту, м. 1) = Скрута. Сим. 204. До скруту як прийшлося, а він тоді: батечку, голубчику, не буду вже! Канев. у. Ой скрут же мій та й дуже важкий: що ж я маю робити. Канев. у. До пристані прибудеш, дорожний скрут, нудьгу забудеш. Мкр. Г. 43. До скру́ту тре́ба. Крайне необходимо. Туди він не часто забігав; хиба вже до скруту чого треба, то зайде. Мир. Пов. II. 42. 2) Въ водяной мельницѣ: снарядъ, при помощи котораго кіш можно передвинуть въ сторону отъ жернова. Мик. 481. 3) Продолговатый клубокъ, смотанный изъ выплетенной для приготовленія шляпъ соломенной ленты. Гол. Од. 56.
Скру́та, ти, ж. Стѣсненное, затруднительное, тяжелое положеніе, состояніе, со множествомъ хлопотъ, дѣла.
Скру́тель, ля, м. Свернутая горстка пеньки, очищенной отъ кострики. Гол. Од. 35.
Скру́тень, скру́тінь, тня, м. Пучекъ, скрученный пучекъ. Мнж. 192. Посеред ліса лежить скрутень заліза — хто найде, обмине (змѣя). Ном. № 102, стр. 293. Скрутінь бакуну. Вх. Зн. 64.
Скрути́ти, ся. См. Скручувати, ся.
Скрутій, тія, м. = Скрутель. Гол. Од. 35.
Скру́тіль, ля, м. 1) = Скрутій. Гол. Од. 35. 2) Свернутый пучекъ соломы. Гол. Од. 49.
Скру́тний, а, е. Затруднительный, тяжелый, стѣснительный.
Скру́тно, нар. Затруднительно, тяжело, стѣснительно. За землю стало скрутніше. Левиц. I. 161.
Скрутну́ти, ну́, не́ш, гл. Поворотить, крутнуть. Скрутнула головою і мовчки вийшла з хати. Мир. Пов. II. 46. Поклав на одного коня руку, — той тілко головою скрутнув. Мнж. 30.
Скру́ток, тку, м. Свернутый пучекъ табачныхъ листьевъ. Шух. I. 36.
Скру́ха, хи, ж. Сокрушеніе. Дай їх серцу скрухи, би ся спам'ятали. Гол. III. 385. І такий він, сіромаха, смутненький.... У такій скрусі, що мені жалько стало. МВ. (КС. 1902. X. 148).
Скру́чування, ня, с. 1) Скручиваніе. 2) Сворачиваніе, поворачиваніе. О. 1862. V. Кух. 30.
Скру́чувати, чую, єш, сов. в. скрути́ти, чу́, тиш, гл. 1) Скручивать, скрутить, связать. Скрутити вас треба залізними обручами. Левиц. Пов. 322. 2) Сворачивать, свернуть. Скрутив цигарку. Харьк. 3) Поворачивать, поворотить. Скручують (гонять кружком) отару в коші. О. 1862. V. Кух. 30. 4) — го́лову, в'я́зи кому́. а) Свернуть голову, шею. Оттак я йому головку скрутив. Ном. № 939. Іди к чорту, а то я тобі й в'язи скручу. Г. Барв. 531. — чому́. б) Разбить, сломать что.
Скру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. скрути́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Сворачиваться, свернуться. Дерево гадюкою скрутилось. Стор. М. Пр. 66. 2) Потерпѣть неудачи въ дѣлахъ, свихнуться. Хоч би я за пана пішла: як моя доля така, то й пан скрутиться, а як моя добра доля, то піду за п'яницю, то й п'яниця поправиться. Ном. № 1663. 3) Только сов. в. Околѣть, умереть. Марк. 56. 4) Только сов. в. Сойти съ ума, обезумѣть. Гріх осиковою палкою бити і скотину, і людей, бо зараз скрутиться. Чуб. I. 76. 5) Безл. Прійтись плохо, тяжело. Ей, чоловіче, скрутиться тобі! от яконом буде бить. Рудч. Ск. I. 167.
Скруши́ти, ся. См. Скрушувати, ся.
Скру́шки, шок, ж. мн. = Скружки. Вх. Зн. 67.
Скру́шувати, шую, єш, сов. в. скруши́ти, шу́, шиш, гл. Сокрушать, сокрушить. І вернувсь до неї розум, скрушений бідою. К. МБ. XI. 146.
Скру́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. скруши́тися, шу́ся, шишся, гл. Сокрушаться, сокрушиться. Глянь на Бога, чи у тебе руки зведуться на мене, на таку стару женщину? Може й у тебе матка є стара?“ Йому серце скрушилось, він і пустив. Чуб. II. 188.
Скряботу́шка, ки, ж. = Шкряботушка. Мишка-скряботушка. Рудч. Ск. II. 1.
Скуб, меж. Дергъ! (о выдергиваніи волосъ, пера и пр.). Скуб, та й висмикнула з нього перо. Чуб. II. 135.
Ску́банка, ки, ж. 1) Дерганье, щипаніе (шерсти, волосъ, перьевъ). 2) Корпія. Желех.
Скуба́ти, ба́ю, єш, гл. = Скубти.
Ску́бень, бня, м. = Скубка 1? Навіджена синиця щигля покидає, бо боїться його скубня, що добре кусає. Чуб. V. 1124.
