Ску́бка, ки, ж. 1) = Скубанка 1. Од чого більш жаль візьме: чи од батькових скубок, або хоть і пужки, чи од материного голублення. Кв. 2) мн. Родъ игры въ карты, при которой проигравшихъ дергаютъ за волосы. КС. 1887. VI. 471.
Скубну́ти, бну́, не́ш, гл. Однокр. отъ скубти. Дернуть, рвануть. Як горох при дорозі: хто йде, той скубне. Ном. № 2095. Скубне за чуба. Стор. М. Пр. 31.
Скубону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно дернуть. О. 1862. IV. Слов.
Скубрі́й, рія́, м. Взяточникъ, любящій содрать. Черн. г.
Ску́бсти, бу́, бе́ш, гл. = Скубти. Угор.
Ску́бти, бу, (блю́), бе́ш, гл. Дергать (шерсть), щипать, ощипывать, драть (за волосы). Кудельки не скубла. Мет. 213. Скублю (скубу) не пера, їм не м'ясо. Ном., стр. 293, № 92. Чужий лоб скубти, треба й свого наставити. Ном. № 11931. На припоні коні отаву скубуть. Шевч.
Ску́бтися, бу́ся, бе́шся, гл. Драть другъ друга за волоса. Пани скубуться, а в мужиків чуби болять. Посл.
Скува́ти, ся. См. Сковувати, ся.
Скугні́ти, ню́, ни́ш, скугота́ти, чу́, чеш, гл. О свиньяхъ: визжать. Скугнить як порося. Вх. Зн. 64. Поїли свині полову, поївши полову, скугочуть. Нп.
Скугу́! межд., выражающее визгъ. Заяць.... через колоду та скіць у воду — скугу! скугу!
Скуда́тися, да́юся, єшся, гл. Оскудѣть. У нас хто сіє 5 десятин хліба, той зімою не скудається. Павлогр. у.
Скудла́чити, чу, чиш, гл. Взъерошить.
Ску́длити, длю, лиш, гл. Взъерошить.
Скудний, а, е. Скудный. Левиц. I. 394.
Скудо́та, ти, ж. Скудность.
Скудря́вити, влю, виш, гл. Сдѣлать кудрявымъ.
Скудря́віти, вію, єш, гл. Сдѣлаться кудрявымъ. Сосенко моя кудрявая, чом ти рано скудрявіла? Чуб. V. 589.
Ску́за, зи, ж. Извиненіе, оправданіе, отговорка. Гайс. у.
Скузува́тися, зу́юся, єшся, гл. Извиняться, оправдываться, отговариваться. Гайс. у.
| Скуйо́вдати, даю, єш, гл. | |
| Скуйо́вдити, джу, диш, гл. |
1) Взъерошить, привести въ безпорядокъ (волоса). 2) Скомкать, смять. Скуйовдила спідницю. 3) Возбудить, взволновать. І всіх скуйовдила собой. Котл. Ен. VI. 69.
Ску́ка, ки, ж. Скука. Тобі од скуки тілько ловити мух. Ном. № 10871.
Ску́ла, ли, ж. Нарывъ, вередъ, болячка. Желех. Ум. Ску́лка. ЗЮЗО. I. 128.
Скули́ніг, нар. Поджавъ ноги. Вробили в печі діру і він там.... скулиніг лежав. ЕЗ. V. 35.
Ску́лити, лю, лиш, гл. Съежить, скорчить. Головойку склонив, ручейку зложив, ніженьку скулив. МУЕ. III. 36.
Ску́ли́тися, люся, лишся, гл. Съежиться. Як пес скулився. Чуб. V. 1147.
Ску́лка, ки, ж. Ум. отъ скула.
Скулоо́кий, а, е. Косоглазый. Kolb. II. 101.
Скулочник, ка, м. Раст. Malva crispa L. ЗЮЗО. I. 128.
Скума́сно, нар. Страшно. Черн. у.
Ску́мбрія, рії, ж. Рыба. Скумбрія.
Скуп, пу, м. Плата, вознагражденіе; взятка. Хвершал за лікарство бере скуп. Лохв. у. Одно скуп беруть з людей дяки за науку, а наука та.... Лебед. у. Бере скуп з людей посередник. Канев. у.
Скупа́віти, (вію, єш?) или: скупави́ти, влю, виш?), гл. Встрѣчено въ слѣд. пѣснѣ: На нашеї на вулиці все купалії молодці. Ой нема, нема найкупавшого над Івана над нашого, бо його дівка скупавіла, дівка Храсина полюбила. Чуб. III. 201. Купалий — качественное прилагательное (найкупавший); въ такомъ случаѣ не произошла-ли здѣсь фонетическая замѣна х на к? тогда было-бы: купалий = хупавий — красивый; скупавити — сдѣлать красивымъ, украсить.
Скупа́рь, ря́, м. Скупецъ, скряга. Вх. Зн. 64.
I. Скупа́ти, па́ю, єш, гл. Выкупать.
II. Скупа́ти, паю, єш, сов. в. скупи́ти, плю́, пиш, гл. — кого́. Въ свадебномъ обрядѣ: дать кому вознагражденіе за то, что онъ уступитъ свое мѣсто, сойдетъ съ него. Скупають шурина з покутя, щоб молодому сісти коло молодої. Мет. 194. Гадали-думали чорнії галочки: як би нам скупити сокола з явора? Треба дати соколоньку ярої пшениці. Гадали-думали пишнії бояре: як би нам скупити Івася з кониченька? Треба дати Івасеньку молодую Марусеньку. Рк. Макс.
Скупа́тися, па́юся, єшся, гл. Выкупаться. Ой, бабусю, бабусю, яка ж ти
