Слих, ху, м. Слухъ. Чуб. III. 486. Прийшли слихи до милої, що милого вбито. Харьк. у.
Слиха́ти, шу, шиш, гл. Слыхать. Ані слихом слихати, ані видом видати. Ном. № 1939.
Сличо́к, чка́, м. = Шличок. Лукаш. 62.
Сли́шка, ки, ж. 1) Слухъ, вѣсть. У нас така пройшла слишка, що вона вмерла. Верхнедн. у. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 39.
Сли́ще, ща, с. Мѣсто надъ водой, гдѣ разстилаютъ ленъ или холстъ для выбѣлки солнечными лучами.
Слівце́, ця́, с. Словцо. Хазяїн вряди-годи промовляв слівце. Левиц. I. 232.
Слі́ги, гів, мн. Толстыя перекладины, балки, черезъ яму для мостика. Покладуть сліги через прірву, а поверх дошки, та й їздять. Лебед. у.
I. Слід, ду, м. 1) Слѣдъ. В чоботях ходить, а босиї сліди робить. Ном. № 1182. У сліди́ кому́ уступа́ти. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать. 2) Знакъ, признакъ. І сліду не осталось. Шевч. Ум. Слідо́к, слідо́чок, слі́донько.
II. Слід, нар. Должно, слѣдуетъ. Не слід тобі лаятись. Ото воно так жило, як слід. Рудч.
Сліде́ць, дця́, м. Сыщикъ. І порішили вони чи так, чи инак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців. МВ. II. 29.
Сліди́ти, джу́, диш, гл. Идти слѣдомъ; оставлять слѣдъ; слѣдить. Що ви тут слідите? Трава усяка є в садку. Канев. у. За нею ходив ґречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки. Чуб. III. 315.
Слідко́м, нар. Слѣдомъ, вслѣдъ. За ним слідком іде. Рудч. Ск. II. 84.
Слідкува́ти, ку́ю, єш, гл. Идти вслѣдъ, слѣдовать. Ми слідком за нею слідкували. МВ. II. 45.
Слідо́к, дка́, м. Ум. отъ слід.
Слі́до́м, нар. 1) = Слідком. Слідом за дідом. Ном. № 11837. 2) Какъ должно. Треба слідом все робити. Левч. 56.
Слі́донько, ка, слідо́чок, чка, м. Ум. отъ слід.
Слі́дство, ва, с. Слѣдствіе. Заперли бідолах в острог та й почали писати слідство. Стор. I. 48.
Слі́дствувати, вую, єш, гл. Производить слѣдствіе. Почнуть слідствувать, то видно буде, хто зробив. Екат. у.
Слідува́ти, ду́ю, єш, гл. = Слідкувати. Так і біга, так і слідує за ним. Зміев. у.
Сліза́, зи́, ж. = Сльоза. По тобі, милий, гарячая покотилась сліза. Чуб. V. 318. Слізки́ пусти́ти. Заплакать. Слізки пустила із очей. Котл. Ен. II. 23. Ум. Слі́зка, слі́зонька. Ном. № 1493.
Слізли́вий, а, е. Слезливый, любящій плакать.
Слі́зний, а, е. Слезный, изъ слезъ. Де плаче сестричка — слізная криничка. Нп.
Слі́зно, нар. Слезно, со слезами. Стоїть місяць над горою, а сонця немає, мати сина в дороженьку слізно провожає. Чуб. V. 532.
Слі́зонька, слі́зочка, ки, ж. Ум. отъ сліза, сльоза.
Сліп, па́, пе́ = Сліпий. Чого б і плакав сліп, як би бачив світ. Ном. № 5375.
Сліпа́к, ка, м. 1) Слѣпець. 2) Жив. = Веретільник 1. Вх. Пч. I. 16. 3) Раст. а) Lychnis vespertina Sibthorp. ЗЮЗО. I. 127. б) Papaver orientale L. ЗЮЗО. I. 130. 4) мн. Заячьи глаза. Вх. Пч. II. 6. Ув. Сліпачи́ще. Чого б сліпачище хтів, як би пліт бачив. Ном. № 5375.
Слі́па́ти, па́ю, єш, гл. Плохо видѣть съ трудомъ разбирать; дѣлать что съ трудомъ видя, силясь разглядѣть (вслѣдствіе темноты, плохого зрѣнія). Завтра по видному й поїхали б, а тепер чого сліпати? Св. Л. 123. Сліпає старий у книжку. Рк. Левиц. Сліпає було Якимко по часловці. Левиц. I. 243. — очи́ма. Щурить глазами отъ близорукости. Виглянув Пшепшінський з дверей, сліпаючи очима. Левиц. I. 287.
Сліпа́чка, ки, ж. 1) Слѣпая. 2) = Сліпак 2. Вх. Пч. II. 16.
Слі́пень, пня, м. Преим. во мн. ч. слі́пні. Глаза (пренебрежительно). Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Ном.
Сліпе́ць, пця́, м. Слѣпецъ. Присягались сліпці, що своїми очима бачили. Ном. № 6849. Сліпці́ сва́тають. Дремота одолѣваетъ. Звениг. у. 2) = Сліпа́к 2. Вх. Пч. II. 16. 3) Родъ дѣтской игры. КС. 1891. V. 207.
Слі́пи, пів, м. мн. Глаза (пренебрежительно). Уже залив сліпи — напился пьянъ. Черк. у.
