Спильнува́ти, ну́ю, єш, гл. Во время явиться. Вх. Лем. 468.
Спи́н, ну, м. Остановка, удержъ. См. Упин. А пташки без перестану, без спину виспівували. Левиц. I. 125. Ум. Спи́нок. Нема спинку вдовиному синку. Чуб. V. 275.
Спи́на, ни, ж. Спина. Кров дзюркотить, булькотить з спини. ЗОЮР. I. 146. Ум. Спи́нка, спи́ночка.
Спина́ти, на́ю, єш, сов. в. сп'ясти́, зіпну́, зі́пнеш, гл. = Спиняти, спинити. За ним жінка у погоню — хватає, спинає, серцем називає. Чуб. V. 736. 2) Застегивать, застегнуть, пришпиливать, скалывать, сколоть.
Спина́тися, на́юся, єшся, сов. в. сп'ясти́ся, зіпну́ся, зі́пнешся, гл. 1) Застегиваться, застегнуться, пришпиливаться, прикалываться, приколоться. 2) Подниматься, становиться. На ноги сп'ястись. Левиц. Становиться на цыпочки, приподниматься на пальцахъ; вообще тянуться къ чему-либо выше стоящему. Ввійшла я до неї вчора, вона спинається на вікно. МВ. I. 3) О лошади: становиться, стать на дыбы. 4) Спорить, возставать, возстать противъ кого. Як то проти старшини спинаться. Канев. у. Мені не можно спинаться з старшиною, бо сина у москалі оддасть. Канев. у.
Спини́ти, ся. См. Спиняти, ся.
Спи́нка, ки, ж. Ум. отъ спина.
Спинкови́й, а, е. Спинной, со спины. Спинкова щетина. Полт. г. 2) Переносно: самый отборный, лучшій. Саме спинкове панство. Мир. ХРВ. 418.
Спинкува́ти, ку́ю, єш, гл. Двигаться на спинѣ лежа. Та за нею спинкує. Мнж. 132.
Спи́нок, нку, м. Ум. отъ спин.
Спи́ночка, ки, ж. Ум. отъ спина.
Спинто́чити, чу, чиш, гл. Всунуть, втиснуть. Хоть же смерть к тобі прискоче, — слави в землю не спинточе. Котл. Од. 494.
Спинча́тися, ча́юся, єшся, гл. = Спина́тися 3. Хиба це можно спинчатися з губернатором? Волков. у.
Спиня́ка, ки, ж. Ув. отъ спина. Спичка в ніс, болячка в спиняку, поздоровляю, як скажену собаку. Ном. № 372.
Спиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. спини́ти, ню́, ниш, гл. Останавливать, остановить, удерживать, удержать. Ой гуляла, волю мала, мати не спиняла. Грин. III. 268. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. О. 1861. IV. 83.
Спиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. спини́тися, ню́ся, нишся, гл. Останавливаться, остановиться, удерживаться, удержаться. Пішла б на край світа, не спинилась би. Левиц. I. 54. Час не спиняється. МВ. I. 150.
Спи́с, са, м. Копье. Як ударить.... списом у груди. Мет. 454. Скоро настиг, зараз його і проколов списом. ЗОЮР. I. 120.
Списа́ти, ся. См. Списувати, ся.
Спи́скати, каю, єш, гл. Сожрать, уничтожить? Ледачого нігде не спискає. Ном. № 3229.
Спи́сок, ску, м. 1) Списокъ, запись. Ти вже виписаний з наших списків. Грин. II. 149. У сільські списки так його записали. Кв. I. 228. 2) Копія.
Спи́сувати, сую, єш, сов. в. списа́ти, шу́, шеш, гл. 1) Списывать, списать, переписывать, переписать. Списуючи сі епитахвії, я дивувався. Стор. II. 145. 2) Описывать, описать, излагать, изложить письменно. От і списали на бумагу да в Борзну. ЗОЮР. I. 71. Як зо мною була прахтика, то варто навіть списати цеє. Драг. 63. 3) Исписывать, исписать. Уже списав увесь папер, — давайте ще, бо нема де писати. — шку́ру. Испещрять, испестрить тѣло знаками ударовъ. То то ж то так звелів всю шкуру скрізь списати, що то тобі нема і курці де клювати. Г. Арт. (О. 1861. III. 87). 4) Рисовать, нарисовать. Писав три дні і три ночі, закіль списав чорні очі. Мет. 10. Спишу твоє біле личенько на бумазі, приб'ю твоє біле личенько в кімнаті. Чуб. V. 312.
Спи́суватися, суюся, єшся, сов. в. списа́тися, шу́ся, шешся, гл. Списываться, списаться.
Списьме́нна, списьме́нська, нар. Свысока, по ученому. Котл. Ен. VI. 81. Оце ж так заговорив вам списьменська. Стор. I. 68.
Спит, ту, м. 1) = Спиток. Зірвали в чужому саду кілька ягід на спит. Черн. у. 2) Разспросы. Взяти кого на спит.
Спита́ти, та́ю, єш, гл. Спросить. Не спитавши голови, не лізь до ніг. Ном. № 3838. Все розберіть та й спитайте тоді себе: що ми? Шевч.
Спита́тися, та́юся, єшся, гл. Спросить, разспросить, спроситься. Спитаєшся пня
