ди́ти, джу́, ди́ш, гл. Приготовлять, приготовить, снаряжать, снарядить, устраивать, устроить. Нові улії струже, споряжає. Г. Бар. 144. Спорядимо перш воза, а тоді вже й обідати. Канев. у. Спорядимо дві паровиці, накладемо всього доброго та й рушай. Г. Барв. 16. Чому Господь так не спорядить часу, щоб день суда його на світі знали. К. Іов. 52. Паніматко, спорядіть обох (у некрути). МВ. II. 12. Одягла його, спорядила так, що не всякий пан так одягається. Чуб. II. 273.
Споряджа́тися, джа́юся, єшся, сов. в. споряди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Готовиться, собираться, собраться, приготовляться, приготовиться; устраиваться. А далі ото вже й до весілля стали споряжаться. Рудч. Ск. I. 151. Ярмарок почав споряжатись. О. 1862. IX. 69.
Спосере́д, нар. Изъ среды, изъ средины. Яка ото людина гарна зникла німуючи спосеред миру божого. К. (Хата. 64). Озвавсь до нас іспосеред чужини знакомий голос. К. Гр. Кв. 29.
Спо́сіб, собу, м. Средство, способъ, возможность. — прибіра́ти. Изыскивать средства Стали ляхи спосіб прибірати. Макс. Жа́дним спо́собом. Никакимъ образомъ. Ні жадним способом не можна було приступити. Рудч. Ск. I. 78. Ані спо́собу. Нѣтъ возможности, невозможно. Драг. 95, 102. Коли́ не спо́сіб. Если нѣтъ возможности, средствъ. Драг. 82. Уся́кий спо́сіб прибіра́ти. Изыскивать всевозможныя средства. Драг. 80. Уся́кого було́ там спо́собу. Употреблялись всевозможныя средства. Драг. 246. Ужива́ти яко́го спо́собу. Употреблять какое-либо средство. Сього способу рідко уживають. Драг. 74. За до́брим спо́собом. При хорошихъ средствахъ. Як за добрим способом, то жінка днів два, три лежить, привівши дитину, а як при бідности, то й того самого дня встане. Мирополь. Взя́тись на спо́соби. Употребить всѣ старанія. Не спо́сіб. Неудобно, не мѣсто. В сінях не спосіб держати свиней. Камен. у.
Спосі́бний, а, е. 1) Годный, пригодный, нужный. Такий спосібний, як віл до корита. Ном. № 6549. Він мені чоловік спосібний, бо він лісу стереже, то й дров дасть. Камен. у. 2) Удобный, надлежащій, своевременный. Дорога спосібна. Шух. I. 180.
Спосі́бно, нар. 1) Пригодно, нужно. 2) Удобно. Возом спосібніш їхати, ніж дрогами. Міусск. окр. Куди йому спосібно йти. Шух. I. 79.
Спосі́бність, ности, ж. 1) Пригодность. 2) Случай, оказія.
Спосо́бний, а, е = Спосібний. На що воно способне, оце дерево? Черн. г. Підняв — дивлюсь, а воно способне, — тернути сірничок, то й є об віщо. Лебед. у.
Спосо́бити, блю, биш, гл. — кого́ до чо́го. Пріучать, приготовлять къ чему.
Спосо́битися, блюся, бишся, гл. Быть пригоднымъ, идти въ дѣло. Багато докладу треба, як красять вовну.... оливо — й те способиться. Лебед. у.
Спостерега́ти, га́ю, єш, сов. в. спостерегти́, режу́, же́ш, гл. Замѣчать, замѣтить. Ні батько, ні мати не спостерегли. Г. Барв. 238.
Спостига́ти, га́ю, єш, сов. в. спости́гти, гну, неш, гл. 1) Настигать, настичь, захватывать, захватить, поймать. Несподівана його, кажуть, смерть спостигла. МВ. II. 143. Його спостигли, як він утікав. Борз. у. 2) Успѣвать, успѣть. Не спостигне було хто слово неуважне до мене заговорити, я вже.... Федьк.
Спости́ти, щу́, сти́ш, гл. Пропостить. П'ятницю спостила. Чуб. V. 524. Треба понеділкувати, спостити три понеділки. Мнж. 161.
Спости́тися. См. Спощуватися.
Спо́стувати, тую, єш, гл. = Спостити. А написано та 12 п'ятниць та в году спостувати. ЗЮЗО. II. 116.
Спосу́дити. См. Спосужати.
Спосу́дитися, джуся, дишся, гл. Одолжить, занять. Така погана сусіда, вже у її нічого не спосудишся.
Спосужа́ти, жа́ю, єш, сов. в. спосу́дити, джу, диш, гл. Помогать, помочь, одолжать, одолжить, ссужать. Спосудьте мене, пустіть чистити ліс, бо нічим витопити. Міусск. окр. Волів спосужали перевозити бідним пашню, та й так тихенько декому роздавали всячину. ЗОЮР. II. 285.
Спо́тання, нар. Исподтишка, тайкомъ. Черк. у. Підбіг та так спотання, мовчки луснув по голові. Екат. у.
Спотво́рювати, рюю, єш, сов. в. спотво́рити, рю, риш, гл. 1) Уродовать, изуродовать, исказить, обезобразить. Лихо не вморить, так спотворить. Ном. № 2004. 2) Портить, испортить, избало-
