Спромі́жність, ности, ж. = Спроможність.
Спромо́га, ги, ж. Возможность, средства. К. Кр. 9. Не скупість, — така спромога.
Спромогти́ся. См. Спромогатися.
Спромо́жне, нар. Зажиточно. Спроможнє жили. О. 1862. II. 76.
Спромо́жний, а, е, —ній, я, є. Имѣющій возможность, средства.
Спромо́жність, ности, ж. = Спромога. Чуб. I. 233. Не скупість — така спроможність. Ном. Як спромо́жність. Какъ позволяютъ средства Зодягалися таки, як спроможность їх була. Рудч. Ск. II. 174.
Спроси́ти. См. Спрошувати.
Спросо́нку, спросо́ння, нар. Сквозь сонъ. Спросоння він так голосно закричав, що побудив слуг. Левиц. Пов. 78.
Спроста́, нар. Спроста. Г. Барв. 326. Уже ж то не спроста в його такий жупан. Греб. 390.
Спроти́вити, влю, виш, гл. Возбудить противъ, возстановить. Драг. 40.
Спроти́витися, влюся, вишся, гл. Опротивѣть, сдѣлаться противнымъ. Ти хочеш спротивитись самому Богу. Левиц. Пов. 91.
Спро́шувати, шую, єш, сов. в. спроси́ти, шу́, сиш, гл. Сзывать, созвать, приглашать, пригласить (многихъ). Янко спрошує гості на весілля. Федьк.
Спружи́на, ни, ж. См. Млин ручний Шух. I. 104.
Спряга́ти, га́ю, єш, сов. в. спрягти́, жу́, же́ш, гл. Спрягать, спрячь, сопрячь.
Спряга́тися, га́юся, єшся, сов. в. спрягти́ся, жу́ся, же́шся, гл. 1) Спрягаться, запрягать, запречь вмѣстѣ, напр. воловъ для пахоты. Як у кого нема на плуг волів, то спрягається з ким. Харьк. Було в нас два воли, — спряжуться з сусідом Г. Барв. 267. 2) Соединяться, соединиться. Був собі котик та півник, да спряглися жить. Рудч. Ск. I. 27.
Спрягну́ти, гну́, не́ш, гл. Выпрыгнуть, выпрыснуть. Спрягнув як з лука. Чуб. I. 303.
Спрягти́, жу́, же́ш, гл. Изжарить. Одарка не забарилася розігріти ковбасу, спрягля ще яєшню. Мир. Пов. I. 140.
Спрягти́, ся. См. Спрягати, ся.
Спря́мити, млю, миш, гл. Выпрямить. І вже! не спрямить горбатого могила. Ном. № 3221.
Спрямува́тися, му́юся, єшся, гл. Взять направленіе. Вітер спрямувався з заходу. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Спря́нути, ну, неш, гл. Убрать. Казав, щоб я ліч спранув, у костри щоб склав.... А де ж мені спрануть? Чуб. II. 183.
Спря́сти, ду́, де́ш, гл. Спрясть. Загадав швець шевчисі дратовки спрясти: з тонкої павутини до білої щетини. Чуб. V. 818. Спряв би, та в нитку не йде. Ном. № 14163.
Спрят, ту, м. Приборка, уборка. Лихий спрят та й доброго спокусить. Ном. № 9977.
Спрята́нник, ка, м. Человѣкъ, гонящій закупленный скотъ въ указанное мѣсто. Шух. I. 84.
Спря́тно, нар. Бережно. Я сиву шапку спрятно носив: як дощ, то під хустку. Лебед. у.
Спря́тування, ня, с. Уборка, приборка. Шух. I. 178.
Спря́тувати, тую, єш, гл. Прибирать, убирать. См. Прятати. НВолын. у.
Спсува́ти, сую́, є́ш, гл. = Зіпсувати.
Спуде́й, де́я, м. Ученикъ бурсы, духовнаго учебнаго заведенія (въ старину). Бачте, як наші бурсаки-спудеї біжать за ворота? К. ЧР. 84. Я ще спудеїв трохи попошколю. К. ПС. 84.
Спу́джувати, джую, єш, сов. в. спу́дити, джу, диш, гл. Пугать, испугать. Я їхав улицею і де взявся собака, — спудив коня. Новомоск. у.
Спу́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. спу́дитися, джуся, дишся, гл. Пугаться, испугаться. Полт. г. Слов. Д. Эварн. См. Опудитися. Пуджлива і уперта коза від того часу, як ся чорта спудила. Гн. I. 27.
Спу́дза, зи, ж. Пепелъ, зола. Угор.
Спу́дити, ся. См. Спуджувати, ся.
Спуз, зу, м., спу́за, зи, ж. = Спудза. Угор. Шух. I. 190. Їк згорит, тогді стане спуза. Гн. II. 83.
Спуза́рь, ря, м. Одинъ изъ пастуховъ въ гуцульской полони́ні, на обязанности котораго лежитъ ношеніе воды, дровъ и топка, — послѣдняя обязанность обусловливаетъ то, что онъ всегда испачканъ золой (спу́зом), отъ чего и получилъ свое названіе. Шух. I. 190.
Спузирі́ти, рі́ю, єш, гл. Покрыться, пузыремъ, пузырями.
