Сті́йність, ности, ж. 1) Стоимость, цѣнность. Желех. 2) Достоинство.
Сті́йчик, ка, м. 1) Караульный, часовой. Тогді стійчики, що замку стерегли, і застукали їх оттут у лозах. ЗОЮР. I. 135. 2) Дежурный десятскій при волостномъ правленіи. Рк. Левиц.
Стік, сто́ку, м. Стокъ, спускъ (воды)? впаденіе (рѣки)? Край села Теплиць, у стоку річки Полянина. Мкр. Н. 3.
Стіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. стекти́, стечу́, че́ш, гл. 1) Стекать, стечь. Як добрий став, — риба буде, а стече, — болото буде. Ном. № 7157. 2) Сдѣлаться тощимъ, захирѣть (о растеніи)? (Пшениця) на вмолот не теє. Видно дощі захопили, як красувалася: стекла: сказано, зерно як мачина. Мир. ХРВ. 350. 3) Хватать, хватить, стать. Вже тепер у мене здоров'я не стіка. Лебед. у. Хиба у нас грошей не стече весілля справити. Зміев. у. Стікає й розуму таке робити! Харьк.
Стіка́тися, ка́юся, єшся, гл. 1) Стекаться, стечься, сливаться, слиться. Три річечки стікалося докупи. Левиц. Пов. 362. 2) Сходиться, сойтись. Пекла б мати млинці, та не стікаються кінці. Лебед. у. Кожух не стікається, бо вузький. Лебед. у.
Сті́ки, сті́ко, нар. = Стільки. ХС. VII. 459. Чуб. II. 292.
Стіл, стола́, сто́лу, м. Столъ. Ой ждала ж я, дожидала, столи застилала. Мет. 51. Бував на коні і під конем, на столі і під столом. Ном. Ум. Сто́лик, сто́личок.
Стіле́ць, льця́, м. 1) Стулъ. З стільця́ зіпхну́ти. Спихнуть со службы. Ном. № 959. На дво́х стільця́х сиді́ти. Двоедушничать. Ном. № 964. 2) Деревянные брусья, на которыхъ вѣтряная мельница стоитъ и поворачивается. 3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, тоже, что и лавка 3. Двѣ раздвигающіяся на перепо́нці ножки, на каждой изъ нихъ вверху горизонтальная по́душка (шпуга), концы противоположныхъ подушо́к соединены шо́хтами, посрединѣ на подушка́х, параллельно шо́хтам лежитъ шкво́рень, проходящій сквозь двѣ кобилки, — трехугольныя дощечки, стоящія ребромъ и опирающіяся на шо́хти. Конст. у. Б. Г. 4) Родъ подставки изъ лежащаго на плоту бревна подъ рулевое весло, которое вращается на шипѣ, вдѣланномъ въ этотъ стіле́ць. См. Керма. Шух. I. 181. 5) Мѣсто, на которое спускаются гуцульскими древорубами съ горъ срубленныя деревья и съ котораго ихъ свозятъ; столець вымощенъ бревнами, чтобы летящія съ горъ деревья не вбивались въ землю. Шух. I. 178, 179. Ум. Стільчик.
Сті́лечки, сті́лечко, нар. Ум. отъ стільки.
Стіль, сте́лі, ж. = Стеля. НВолын. у.
Сті́льки, сті́лько, нар. Столько. Стільки правди, як у решеті води. Ном. № 6903. Иногда вм. Скільки: Плач стільки тобі хочеться. Рудч. Ск. II. 146. Ум. Сті́лечки, сті́лечко. Щоб я до схід сонця світу не побачив, коли я хоть на стілечко брешу. О. 1862. I. 34.
Сті́лькісь, сті́лькось, нар. Нѣсколько. Минуло стількось років. Левиц. I. 80.
Стільни́к, ка́, м. Соты. Чуб. VII. 446.
Стільни́ця, ці, ж. 1) Столечница. Канев. у. Шух. I. 99. 2) Доска, на которой рубятъ мясо и пр. 3) Верхняя доска высокаго крестьянскаго сундука. Шух. I. 98.
Сті́льчик, ка, м. 1) Ум. отъ стіл. На тім стільчику гордий пан сидить. АД. I. 8. 2) Табуретъ. Грин. III. 489. Сим. 130. 3) См. Витушка.
Стіна́, ни́, ж. 1) Стѣна. Мовчить, як стіна. ЗОЮР. I. 147. Мила б я стіни, щоб були білі. Мет. 126. Все село як за стіну засунулось, — такі смутні всі. МВ. I. 99. 2) Стѣна, плетена невода. (Стрижевск.). 3) Рядъ зубовъ въ одной сторонѣ челюсти. Ви б у Прохори поїхали, там дід замовляє (зуби): а то так усю стіну й викрутить, да й знов буде зачинатись. Г. Барв. 35. 4) Тучи на западѣ, за которыя заходитъ солнце. Як сонце заходить за стіну, то буде дощ. Грин. I. 12. 5) При кулачномъ боѣ: рядъ, шеренга бойцовъ. Маркев. 76. Ум. Сті́нка, сті́нонька, сті́ночка. Лежить мила, мов китайка синя, стоїть милий, як стінонька білий. Нп. (Г. Барв. 437).
Стіни́ти, ню́, ни́ш, гл. = ду́рника. Прикидываться дурачкомъ. Я йому дурника стіню, а він і вуха розвісив. Павл. у.
Сті́нка, ки, ж. 1) Ум. отъ стіна. Майстрі швидко викинули стінку між старою светлицею і кімнаткою. Левиц. I. 390. 2) Стѣна изъ поставленнаго стоймя камыша, иногда полукругомъ, иногда двѣ стѣны, соединенные подъ угломъ, и пр. — для защиты рождающихся ягнятъ. О. 1862.
