V. Кух. 32, 38. 3) Рыболовная сѣть, которой перегораживаютъ поперекъ всю рѣку. Вх. Пч. II. 22. 4) Откосъ горы или крутой берегъ рѣки, поросшій лѣсомъ, роща по отлогостямъ горы надъ рѣкой. Сим. 49, 146. 5) 15 локтей полотна. Угор. 6) Родъ игры въ мячъ. О. 1861. XI. Св. 36. КС. 1887. VI. 463.
Стінкови́й, а́, е́. О камнѣ: годный для кладки стѣнъ (во внутрь, для обливцовки употр. личковий). Екат. у.
Сті́ночка, ки, ж. Ум. отъ стіна.
Сті́пний, а, е. Способный. Стіпний на вигадки. Ном. № 12889. І дурень стіпний кашу їсти. Ном. № 5382.
Стіс, сто́су, м. Кубическій сажень дровъ, кирпича. МУЕ. III. 28. Тут цілий стіс дров. Три стоси цегли. Брацл. у.
Стісня́ти, ня́ю, єш, сов. в. стісни́ти, ню́, ни́ш, гл. Складывать, сложить очень тѣсно что либо, напр. доски, бревна, снопы. Рк. Левиц.
Сті́чно, нар. Ловко, проворно. Угор.
Стіша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. сті́шитися, шуся, шишся, гл. Радоваться, обрадоваться. Чуб. V. 862. Прийшов син з війська, оце мати стішиться. НВолын. у. Москаль аж стішився: ото, каже, волом їхати (гарно)! Драг. 2.
Сто, числ. Сто. З одним Богом на сто ворог. Ном. № 12. Город із стома церквами. Шевч. Сто лих. Всяческія бѣдствія. Скрізь клопіт, халепа, сто лих. Котл. Ен. V. 63. Сто з о́ком]]. Сто одинъ. Оддя́чити сто з о́ком. Съ лихвой отплатить. Еней на Турна напустивсь, оддячивши йому сто з оком. Котл. Ен. VI. 83. — сот. Десять тысячъ. Сто сот болячок ті на плечі! Леб. у. — крот. Стократъ, нѣсколько сотъ. Сто крот. Нѣсколько десятковъ тысячъ. Ном. № 3767.
Стовб, ба́, м. = Стовп. Стовб, а до стовба кінь прив'язаний. ЗОЮР. II. 57.
Сто́вба, би, ж. 1) Въ плугѣ: прочная дощечка, которой соединяются въ плугѣ чепіги съ градільом: она проходитъ сквозь нижній конецъ чепіги и конецъ граділя. Чуб. VII. 398. Вас. 199. 2) Часть рала, подобная предыдущей въ плугѣ, которой прикрѣпляется кописть къ жертк'ѣ. Чуб. VII. 400. 3) Корень въ деревѣ, идущій въ землю вертикально.
Стовба́тий, а, е. Имѣющій форму столба. Коси поприлипали до його стовбатої голови. Левиц. I. 133.
Стовбе́ць, бця́, м. 1) = Стовпець. Рудч. Ск. II. 34. Чуб. VII. 445. 2) Рыба Gobio fluwiatilis. Вх. Пч. II. 19.
Стовби́чити, чу, чиш, гл. Стоять какъ столбъ, торчать. Сядь та не стовбич.
Стовбо́ватий, а, е. Столбообразный, цилиндрическій. (Шапка) прикривала його стовбовату голову. Мир. Пов. II. 50. Стовбовата шапка. Чуб. VII. 414.
Стовбула́, нар. Стремглавъ, внизъ головой. О. 1862. I. 67. V. 90. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мир. ХРВ. 94. Стовбула перекидатись.
Стовбу́н, на́, м. Родъ горшка около 5 вершковъ вышиною. Вас. 181. Нате й мій стовбун, щоб і я там був. Ном. № 6437.
Сто́вбур, ра, м. 1) Стволъ, стержень растеній. Та в цій вербі верхів'я хоч і зелене, а стовбур зовсім у середині згнив. Кобел. у. Щось лізе вверх по стовбуру. Шевч. 30. Вівця гілляки обгризе з будяка, а стовбурі покида. Лебед. у. 2) Неповоротливый, неловкій человѣкъ. 3) Піти́ у сто́вбур. Расти въ стволъ; (о людяхъ) толстѣть. Буряк пішов у стовбур.
Стовбури́на, ни, ж. Одинъ стволъ растенія.
Стовбуро́м, нар. Дыбомъ. Лице хмуре, чуб стовбуром. Мир. Пов. I. 131.
Стовбурува́тий, а, е. Стволистый. Стовбурувата редька.
Стовбу́рчати, чаю, єш, гл. Подыматься вверхъ, становиться дыбомъ.
Сто́вквище, ща, с. Мѣсто, сильно сбитое, истоптанное скотиной. Черк. у.
Стовкма́чити, чу, чиш, гл. = Стокмачити.
Стовко́вище, ща, с. = Стовквище. Вх. Зн. 67.
Стовкти́, вчу́, че́ш, гл. 1) Отолочь, обшастать. Стовк мішок проса тому чоловікові. Рудч. Ск. II. 166. У куми в гостях була та й не стовкла пшона. Грин. I. 32. 2) Истолочь. 3) Расшибить. Схилився на поліно, та стовк собі коліно. Ном. № 13315.
Стовкти́ся, вчу́ся, че́шся, гл. Истолочься.
Стовма́, нар. Стоймя. Вх. Зн. 67.
Стовп, па́, м. 1) Столбъ, столпъ, колонна. К. Іов. 19. Шух. I. 76. Удівонько молода, та де в тебе стовпи, та де
