Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/722

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

в тебе стовпи коня прив'язати. Нп. 4) Столбъ, столбикъ какъ составная часть различныхъ машинъ: въ верклюзі, м'яльниці, олійниці, походячій ступі, токарні и пр. Шух. I. 162, 163, 187, 305, 306. Вас. 159. 3) Сшитыя части невода длиной 100—150 саж. Вас. 185. 4) Основной капиталъ. Стовпа й проценту не брали три роки. Лебед. у. 5) Родъ дѣтской игры. Ив. 48. Ум. Сто́впчик, сто́впчичок.

Стовпа́тий, а, е. Полосатый. Плахта стовпата.

Стовпа́ха, хи, ж. Сортъ плахты. Черн. у.

Стовпе́ць, пця, м. 1) Низкій столбикъ съ свободнымъ верхнимъ концемъ; тумба. В кожній крамниці одчиняна ляда і оперта на стовпець. Левиц. I. 90. Різни́цький стовпець для разрубыванія мяса. Різни́цьким стовпце́м называютъ также толстаго и низкаго человѣка. Чуб. VII. 576. 2) Родъ печенья: гречишникъ (въ родѣ опрокинутаго стаканчика съ узкимъ донышкомъ). Маркев. 161. І ласощі все тілько їли — сластьони, коржики, стовпці. Котл. Ен. III. 64. 3) Часть снувалки (см.). МУЕ. III. 15. 4) У разнощиковъ мелкаго товара: 10 пачекъ швейныхъ иголокъ. Вас. 190.

Сто́впитися, мося, теся, гл. Столпиться. Козаки стовпились коло столу і роти пороззівляли. Стор. М. Пр. 147.

Сто́впище, ща, с. Толпа. Черк. у.

Сто́впник, ка, м. Столпникъ. Як би на Данила Стовпника (11 грудня) пряв, то би стовпом став. МУЕ. III. 52.

Стовпо́ваний, а, е. — не́від. Неводъ, въ которомъ составныя его части (плахти) прикрѣплены къ канату по своей длинѣ. Вас. 186.

Стовпо́ватий, а, е = Стовбоватий. —та мальо́вка. Родъ орнамента при раскрашиваніи мисокъ. Вас. 184.

Стовпови́й, а́, е́ = Стовбовий.

Стовпо́к, пка́, м. = Сворінь 2. МУЕ. III. 24.

Стовпча́стий, а, е. Столбикомъ, столбообразный. Стовпчасті (у́ставки) — уставки съ особаго рода вышивкою. Kolb. I. 48.

Сто́впчик, ка, м. 1) Ум. отъ стовп. 2) Часть мережки 1 (см.).

Сто́гін, гону, м. Стонъ.

Стогна́ння, ня, с. Стонъ, стенаніе. Піднявся писк, стогнання, охи. Котл. Ен. V. 70. В сумне стогнаннє обертались речі. К. ХП. 52.

Стогна́ти, гну́, неш, гл. Стонать. Так болить, що як би не вмів стогнати, то вмер би. ЗОЮР. I. 147. Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Мет. 28. Під ним (змієм) земля тілько стогне. ЗОЮР. II. 30.

Стогначі, чів, м. мн. Частые стоны (въ старости, болѣзни). Стогначі напали.

Стогні́й, нія́, м. Постоянно стонущій человѣкъ. Рк. Левиц.

Стогні́йка, ки, ж. Постоянно стонущая женщина. Харьк.

Стогно́ти, нот, ж. мн. = Стогначі. А щоб на тебе хвороба та стогноти. НВолын. у.

Стого́дній, я, є. Столѣтній. Згорбивсь, згнітивсь, мов дід стогодній. О. 1862. IV. 90.

Стоголо́в, ва, стоголо́вник, ка, м. Раст. а) Vaccaria vulgaris Host. ЗОЮР. I. 140, 175. б) Scorzonera purpurea L. Анн. 321.

Стоголовий, а, е. Стоглавый. К. Бай. 141. От меч тобі на гидру стоголову. К. ЦН. 272.

Стоголо́вник, ка, м. См. Стоголов.

Стоголо́сий, а, е. О звукѣ: производимый сотнѣй или сотнями голосовъ. Крики, співи.... стоголосе лящання. Мир. ХРВ. 262.

Стодо́ла, ли, стодо́ля, лі, ж. = Клуня. Чуб. V. 333. III. 230. А вже ж твоя пшениченька в стодолі. Нп.

Стожа́лля, ля, с. Мѣсто, гдѣ ставятъ стоги.

Стожа́рня, ні, ж. = Стожалля. Отам усе стожарні були, — панське сіно стояло. Зміев. у.

Стожа́рисько с. = Стожалля. Под. г.

Сто́женько, ка, м. Ум. отъ стіг.

Стожи́льник, ка, м. Раст. Cnidium venosum. Koch. ЗЮЗО. I. 119.

Стожи́ти, жу́, жи́ш, гл. Складывать въ стоги. Будуть снопоньки як дрібен дожджик, будуть возити, в стоги стожити. Гол. II. 17.

Сто́їти, сто́ю, їш, гл. Стоить. Хиба ж наша мати вже й кози не стоїть. Ном. № 2040. Твій, каже, челядинець великого стоїть. ЗОЮР. I. 48.

Сто́їтися, сто́юся, їшся, гл. = Стоїти. Ном. № 12600. Чог.... стоїться оцей халат? Сим. 230. А що стоїться сей жмуток? Сим. 86.