Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/738

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

раз, вдруге, та так їх.... і випер. Стор. М. Пр. 46.

Стусува́ти, су́ю, єш, гл. Колотить, тузить. Вхопили того бурсака за патли, виволокли з кадовба, давай його вихрити та стусувати. Стор. I. 45. Почав рвать на собі волосся і стусувать себе у груди. Стор. М. Пр. 23.

Стуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. сту́хнути, хну, неш, гл. 1) Потухать, потухнуть, стухнуть. Нехай свічі до півночі не стухають. Мет. 219. 2) Спадать, спасть (объ опухоли). 3) Худѣть. Поки багатий стухне, то убогий опухне. Ном. № 5677.

Стьоба́ти, ба́ю, єш, гл. = Стібати.

Стьобону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно хлеснуть (кнутомъ, прутомъ); вообще сильно ударить. Як стьобоне змія по в'язах, так і одлетіла голова. Грин. II. 349.

Стьожи́на, ни, ж. = Стьожка. Яку тобі та стьожину купить? Червоную, дівчино, червону, щоб висіла із застіжок додолу. Мил. 110.

Стьо́жка, стьо́нжка, ки, ж. Лента. Стьожка гарна, голубая, на грудіх лежала. Мкр. Н. Ум. Стьо́жечка, стьо́нжечка. Сорочечка тонесенька і стьонжечка краснесенька. Чуб.

Стьон, ну, м. Фасонъ, модель. Лохв. у. Зняв стьон з його брички. Борз. у.

Стьо́нжка, ки, ж. См. Стьожка.

Стьонжка́ха, хи, ж. Сортъ плахти. Черн. у.

Стя́блечко, ка, с. Ум. отъ стябло.

Стябло́, ла́, с. 1) Въ рыболовной лодкѣ доска, родъ платформы для складыванія сѣтей. Вас. 151, 187. 2) Подносъ. (Залюб.). Варили різні потрави: тетерю, борщ, галушки, хляки, рибу на стябло. Стор. II. 150. Ум. Стя́блечко. Чи взять відсіль оце стяблечко? Екат. у. (Залюб.).

Стяг, гу, м. Знамя. К. ХП. 133. Усе живе, усе правдиве, усе чесне і до діла гаряче збіратиметься навкруги сього славетного стягу. О. 1862. III. 27.

Стяга́, ги́, ж. Полоса. (Зідрав) стягу шкури з спини. Сим. 206. Сарана летіла довгою стягою. Борз. у. Соняшний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу. МВ. (О. 1862. III. 42). Ум. Стя́жка, стя́жечка.

Стяга́ти, га́ю, єш, сов. в. стягти́, гну́, неш, гл. 1) Стягивать, стянуть. Шину роблять коротчою.... щоб вона дужче стягла колесо. Ком. Р. I. 55. 2) Стаскивать, стащить, встаскивать, встащить. Стягли з його свитину. Стор. М. Пр. 83. Стяг на горище сало. Тоді козаки у каюки скакали тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. I. 218. Стаскивать, стащить изъ разныхъ мѣстъ въ одно. Семен ломаччя стягає докупи. 3) Истощать, истощить. Подушним дуже стягають людей. Камен. у.

Стяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. стягти́ся, гну́ся, нешся, гл. 1) Стягиваться, стянуться. 2) Худѣть, похудать. Обоє старі із журби так уже стяглися, що аж злягли. Кв. I. 105. 3) Собираться, собраться со средствами, съ деньгами. Стяглись на ту скотинку у велику силу. Рудч. Ск. II. 142. 4) Стаскиваться, стащиться (съ мѣста). Стягтись, та поволоктись: казав чоловік, маку дам. Ном. № 10891. 5) Ссориться, поссориться. З салдатом — не з своїм братом, не стягайся. Ном. № 805. 6) Казаться, показаться долгимъ, продолжительнымъ. Перше їхати не стяглося, а тепер ось як протягнеться. Радом. у.

Стяга́ч, ча́, м. Раст. а) Plantago lanceolata L. ЗЮЗО. I. 131. б) Saponaria officinalis L. ЗЮЗО. I. 175.

Стя́гель, глю, м. Часть полу́драбка: перекладина, которая укрѣплена въ длинныхъ жердяхъ; такихъ перекладинъ полудрабок имѣетъ двѣ, обѣ вторыя отъ концовъ. Чуб. VII. 403.

Стягну́ти, гну́, неш, гл. = Стягти.

Стягну́тися, гну́ся, нешся, гл. = Стягтися.

Стягови́тий, а, е. Имѣющій широкій шагъ. Як у попа коні стяговиті, то за день можна у Кийові стати. Канев. у.

Стяго́ль, ля, м. Деревянная палочка, соединяющая въ саняхъ передній копил съ головою полоза. Сум. у.

Стягти́, ся. См. Стягати, ся.

Стя́гувати, гую, єш, гл. = Стягати.

Стя́жечка, ки, ж. Ум. отъ стяга.

Стя́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ стяга. 2) = Стьожка. Гол. Од. 77. Ум. Стя́жечка.

Стя́митися, млюся, мишся, гл. 1) Лишиться разсудка. Хай він стямиться. Сосн. у. 2) Опомниться, сообразить. Воно вже стямилось, мерщій би полетіло так із шерсти не виплутає ніг. Греб. 381. І не стямишся, відкіль вітер повіє. Ном. № 2711. Турки не стямились да в ростіч. ЗОЮР. I. 6.

Стя́ти, ся. См. Стинати, ся.