Субі́тка, ки, ж. 1) Ум. отъ субота. 2) Наказаніе школьниковъ розгами по субботамъ. За сюю прикладку, опріч субітки, що по закону подобає, буде їх шкварити, що в Бога день, цілий місяць. Кв. II. 86.
Субітко́ве, вого, с. = Субітка 2. Субітко́вого дати. Высѣчь.
Субі́тник, ка, м. 1) Наказываемый по субботамъ. 2) Поминальная книга, субботникъ, синодикъ. В субітник Фоку записали. Мкр. Г. 70. Запишімо, стара, часть грошей на церкву, щоб нас поминали, щоб нас записали в субітник. Левиц. I. 381.
Субі́тній, я, є.Субботній. Не жаль мені меду й вина, а жаль мені дівування, субітнього заплітання. Чуб. V. 545. Субітнім штихом та на недільний лад. Ном. № 6655.
Су́біч, нар. Обокъ, возлѣ.
Субо́та, ти, ж. Суббота. Субота не робота: помий та помаж та і спати ляж. Посл. Ум. Субі́тка, субі́точка, субо́тонька.
Субо́тішній, я, є. = Субітній. Шух. I. 40.
Су́вати, ваю, єш, гл. Совать. Угор.
Су́ватися, ваюся, єшся, гл. Скользить; ползать. І вни до днесь ся сувают, тоти гади. Гн. I. 6.
Суверде́лити, лю, лиш, гл. Поднимать вверхъ (ногу). Почала заґеровувати ногу за голову: аж кістки їй тріщать, а вона її суверделить угору. Грин. II. 167.
Су́вертень, тня, м. Свертокъ. Канев. у.
Су́верток, тка, м. = Сувертень. Як уже згортається прядіво, то п'ять ручаєк, — отой суверток і буде каліво. Черн. у.
Суві́й, во́ю, м. Свернутая штука холста. Мати (легенько їм згадається) самого лляного полотна два сувої дали. ЗОЮР. II. 286. Ум. Суві́йчик.
Суво́ра, ри, ж. Суровая рѣчь, внушеніе. Послухай старечої сувори. МВ. I. 30.
Суво́рий, а, е. Суровый, строгій.
Суво́рливий, а, е. Суровый. Він суворливий на позір, а справді добрий. Волч. у. (Лобод.).
Суга́, ги́, ж. = Осуга. Нѣж., Сосн. у.у.
Суга́к, ка́, м. 1) Сайга. К. ЧР. 427. КС. 1882. X. 23. Ганялись наші батьки по Низових степах за білорогими сугаками. К. ЧР. 213. 2) Желѣзный съ мѣднымъ черенкомъ инструментъ вродѣ шила для прокалыванія дыръ въ постолах, развязыванія узловъ и пр. Шух. I. 291. Бываетъ и роговой. Шух. I. 126, 127.
Сугако́вий, а, е. Относящійся къ сайгѣ. Сугакові.... сліди. ЗОЮР. I. 317.
Су́гловок, вка, м. Уголъ сундука. Сум. у.
Сугово́ра, ри, ж. Разговоръ. Одпровожали її хто сміхом, хто кивом, суговорою, а хто дивом щирим. МВ. (О. 1862. I. 99). Ум. Сугові́рка.
Су́голов, ва, м. = Суголовок.
Суголо́вок, вка, м. 1) Межа между двумя полями въ видѣ незасѣянной полосы арш. въ 2. Драг. 44. Тут не добре їхати, — суголовки скрізь. Канев. у. 2) Часть уздечки безъ поводьевъ — то, что надѣвается на голову лошади. Верхнеднѣпр. у.
Су́голов'я, в'я, с. = Суголовок 2. Вас. 160.
Су́горб, ба, м. Холмъ. Мар'янівка роскинулась на двох сугорбах. Мир. Пов. I. 112. Ум. Су́горбок. Київ роскинувся по сугорбах та по ярах. Зміев. у.
Сугро́ба, би, ж. Большая выбоина. Мнж. 192.
Суд, да́ и ду, м. 1) Судъ. Ой поїхав він до Сандомиру, суди судити, села ділити. Нп. Страшни́й суд. Страшный судъ. До су́ду. Навсегда. До суду, до віку не буду. 2) Судебное мѣсто; судилище. І на самій отій могилі суд стояв, бо город далеко росходився. ЗОЮР. I. 105. 3) Судебныя лица. Суд наїде сюди. Кв. II. 208.
Суда́к, ка́, м. Рыба судакъ, Lucioperca sandra. Браун. 22. Ой знати, знати рибку щуку меже судаками. Чуб. V. 998. Ум. Судачо́к.
Судачи́на, ни, ж. Мясо судака. Ей, мати, чумак їде, ей, мати, рибу везе, а якую? судачину. Грин. III. 576.
Судачо́к, чка́, м. Ум. отъ судак.
Судді́вна, ни, ж. Дочь судьи. Шукайте собі, добродію, в городі панночки. Чи там трохи єсть суддівен, писарівен і гарних попівен? Котл. Нп. 344.
Суддя́, ді́, м. Судья.
Суде́бник, ка, м. Человѣкъ, въ своихъ разговорахъ осуждающій кого либо. Г. Барв. 457.
Суде́йський, а, е. 1) Судейскій. Осівся біля столу на судейську скамницю. Бубл. 2) Употреб. какъ сущ. Чиновникъ, служащій въ судѣ. Вони судейським не кажуть, не ймуть віри. Стор. I. 48.
