Суде́нечко, ка, суде́нце, ця, с. Ум. отъ судно.
Суде́ць, дця́, м. Судья. Стали судці судити. Грин. III. 93. Бог дасть судця, а чорт розсудця. Ном. № 7381.
Су́джений, а, е. Суженый. Ой вечірняя зоря двоє діток привела: однеє родженеє, а другеє судженеє. Нп.
Суди́на, ни, ж. 1) Посудина. Шух. I. 261. Добре господині, коли повно в судині. Ном. № 1404. 2) Судно. Просить наш хазяїн-купець, щоб ти до нас на судину йшов. ЗОЮР. II. 56.
Суди́нє, ня, с. соб. Деревянная посуда, сундукъ, прядильные инструменты и пр. — все вмѣстѣ. Шух. I. 106.
Суди́тель, ля, м. Судія. Не престань, старче, пильнувати, та ввикай Христа сповивати, судителя своєго. Грин. III. 32.
Суди́ти, джу́, диш, гл. 1) Судить. Люде горді, неправедні, своїм судом судять. Шевч. Бог судить не так, як люде. Ном. № 34. 2) Осуждать, пересуживать. ЗОЮР. I. 52. Судять же нас люде. Мет. 78. Чом ти до мене звечора не вийшла? Ой як же мені, серце, звечора виходити? Як угледять вороженьки, то будуть судити. Ой нехай же судять, як розуміють: прийде тая годинонька, вони й поніміють. Нп. 3) Опредѣлять, назначать. Грин. III. 204. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити. Чуб. III. 246. Не судив мені Бог, кого я любила. Уман. у.
Су́дити, джу, диш, гл. = Судомити. Судорга судить руку. Борз. у.
Суди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Судиться. З багатим не судися, а з дужим не борися. Ном. № 1099. 2) Совѣтоваться, обсуждать. Накинули на єї верьовку, зв'язали єї і судяться: шо їй зробити? Чуб. I. 199. 3) Предопредѣлиться, опредѣлиться, предназначиться. А я руда родилася, чорнявому судилася. Чуб. V. 199. Судилася злая доля, — мушу пропадати. Рудч. Чп. 180. Вона ж тобі, брате, дружиною не судилася. Мет. 80.
Суди́ція, ції, ж. Судъ. Аж там пани сенатори судицію судять. АД. II. 84.
Су́дище, ща, с. Судилище. Пилат сів на судищі. Єв. І. XIX. 13.
Судни́й, а́, е́. Годный. Та куди се полотно судне: от потягнеш, а воно й пустило. Брацл. у.
Су́дний, а, е. См. Судній.
Су́дник, ка, м. 1) Посудникъ, полка, шкафъ для посуды, буфетъ. Сим. 130. Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь на суднику. Чуб. V. 1144. 2) Полка для образовъ. Кіев. г. Чуб. VII. 384. Ум. Су́дничок.
Судни́чє, чя, с. = Судинє. Шух. I. 106.
Су́дничок, чка, м. Ум. отъ судник.
Судни́ця, ці, ж. Осуждающая. А по лівий бочок — зовиці, все Марусини судниці. Чуб. IV. 652.
Судкува́ти, ку́ю, єш, гл. = Міркувати. Вх. Зн. 67.
Су́дній, я, є, су́дний, а, е. 1) Судебный, къ суду относящійся, судный. Чи сходилась де у сельці між миром судня рада — діди, замісь, щоб укладати громаді суд, росказували, звідки почалось козацтво. К. ЧР. 194. 2) — де́нь. а) День страшнато суда. Одрадніше буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому. Єв. Мр. VI. 11. б) Праздникъ у евреевъ. Тоді був у жидів судний день. Драг. 58. 3) — до́шка. Та доска, подъ которую человѣкъ ложится до дня страшнаго суда, т. е. — гробовая доска; поэтому, до су́дньої до́шки — до смерти. Пам'ятатимеш до нових віників і до судної дошки, покуль пороху на очі насиплють. Ном. № 3645.
Су́дно, нар. ? Ні вічно, ні судно не скаже. Ном. № 7735.
Судно́, на́, с. Судно. АД. 1. 218. Своїм судном перевозив. О. 1862. II. 54. Судна козацькі на три части розбиває. ЗОЮР. I. 29. Козацькі суда на три части розбивало. АД. I. 190. Ум. Суде́нце, суде́нечко.
Судня́, ні́, ж. = Судьба. Ном. № 6720.
Судо́вне, нар. Судебнымъ порядкомъ.
Судови́й, а́, е́. 1) Судовой, судный. Найважніше діло віра у правду судову. О. 1862. IX. 125. 2) Судейскій. А тут приходять якісь судові два панки. МВ. II. 38.
Судови́к, ка́, м. Чиновникъ въ судѣ. О. 1861. XI. 27. Судовики благають Бога. Шевч.
Судо́ма, ми, ж. Судорога, корчь.
Судо́мити, млю, миш, гл. 1) Корчить, сводить. Щоб тобі ноги посудомило. Прилуцк. у. 2) Ломить. Е, судомить мене щось. Канев. у.
Судомі́рка, ки, ж. Пшеница сандомирка.
Су́дорга, ги, ж. Судорога. Хто бреше, того нехай судорга зомкне. Ном. № 6978.
Судо́сити, шу, сиш, гл. Встрѣтить. Ой там ішла Пречистая, Пречистая, Ма-
