Су́кроватиця, ці, ж. Сукровица. З отрунку жене та й звідусіль сукроватиця біжить. Харьк.
Су́кровиця, ці, ж. = Сукроватиця. З мертвого пішла сукровиця.
Сукрови́ще, ща, с. Мѣсто, гдѣ кто-либо былъ убитъ. Шух. I. 185.
Сукру́тки, ків, м. мн. На ниткахъ ссучившіяся мѣста. Нитка у сукрутки збігається. НВолын. у.
Сукува́тий, а, е. Суковатый. Уставай, мила, привіз я дубину, тонку, та довгу, та сукувату. Чуб. V. 614.
Суку́пний, а, е, —ній, я, є. Совокупный, совмѣстный, нераздѣльный, общій, цѣльный. Треба, щоб була у нас сукупня вечеря на всіх братів і сестер. Павлогр. у. Сукупні городи (огороды, не отдѣленные другъ отъ друга). Васильк. у. Наша земля сукупна з поповою. Брац. у. У мене сукупні гроші, — тільки й є 25 бумажка. Радом. у.
Сула́, ли́, ж. Судакъ.
Сулія́, лії́, ж. Большая бутыль. Ум. Сулі́йка. Грин. I. 235.
Суло́, ла́, с. Деревянная рукоять желѣзныхъ вилъ. Шух. I. 169.
Султа́н, на, м. Султанъ. Ум. Султа́нчик.
Султа́нич, ча, м. Сынъ султана. К. ПС. 68.
Султа́нський, а, е. Султанскій. К. ПС. 120.
Султа́нчик, ка, м. 1) Ум. отъ султан. 2) Раст. а) Typha angustifolia L. ЗЮЗО. I. 140. б) мн. Typha latifolia L. ЗЮЗО. I. 140.
Сум, му, м. 1) Печаль, грусть. Такий уже мене сум візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. МВ. I. 8. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені да свекорка батеньком назвати. Нп. 2) = Сом, (рыба). Вх. Пч. II. 21.
Сума́, ми́, ж. Сума. Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою. Ном. № 1594.
Су́меж, су́між, нар. Смежно, рядомъ. Моє поле з його суміж. НВолын. у. Я живу з Пилипом суміж. Волч. у.
Сумеже́нно, нар. = Суміж. Поле наше сумеженно з їхнім. Новомоск. у.
Суме́жний, сумі́жний, а, е. Смежный.
Суме́жник, сумі́жник, ка, м. Сосѣдъ по земельнымъ владѣніямъ.
Суме́жність, сумі́жність, ности, ж. Смежность.
Суме́жно, сумі́жно, нар. 1) = Суміж. Жили собі суміжно два брати. Грин. I. 299. 2) Взаимно. Бились сумежно. НВолын. у.
Суме́та, ти, ж. Большая сумма. Вх. Лем. 471.
Суми́р, ру, м. Миръ, согласіе, мирныя отношенія. Сумир умен. Ном. № 3276. Суми́ром. Въ мирѣ, въ согласіи. Сумиром з тобою не проживеш. НВолын. у.
Сумири́ти, ся. См. Сумиряти, ся.
Суми́рний, а, е. Смирный, кроткій. А що вже Василько, — тихий, сумирний: і в хаті не чуть, і на дворі не видно. МВ. II. 8.
Суми́рно, нар. Мирно, тихо. МВ. II. 171.
Сумиря́ти, ряю, єш, сов. в. сумири́ти, рю́, ри́ш, гл. Смирять, смирить. Сам Господь єсть правда, сокрушить неправду, сумирить гординю, вознесеть святиню. КС. 1883. VIII. 770.
Сумиря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. сумири́тися, рю́ся, ришся, гл. Смиряться, смириться. Инша поплакала б та й сумирилась. МВ. III. 40.
Су́між, и пр. См. Сумеж, и пр.
Сумі́ння, ня, с. и пр. = Сумління и пр. Хиба б же я суміння не мала, щоб я тобі загинути дала? Чуб. V. 57.
Сумі́сний, а, е. Совмѣстный.
Сумі́сник, ка, м. Соучастникъ.
Сумі́сно, нар. Вмѣстѣ, совмѣстно. Літали сумісно. Мнж. 147.
Сумі́ти, мі́ю, єш, гл. Дѣлаться печальнымъ, грустнымъ. Вороги суміли й трепетали. К. МБ. II. 127.
Су́міш, сумі́шно, нар. Смѣшанно. Лящі, язі, усяка риба сумішно.
Сумли́вий, а, е. Постоянно печалящійся. Сумлива невістка, сумлива. Чуб. III. 206.
Сумлі́нний, а, е. Добросовѣстный. Старшиною треба покласти чоловіка сумлінного. Конст. у. Сумлінна жінка. НВолын. у.
Сумлі́нність, ности, ж. Добросовѣстность.
Сумлі́нно, нар. Добросовѣстно.
Сумлі́ння, ня, с. Совѣсть. Ну, яке його сумління: рискаль украсти і казати що це мій. Камен. у. Хто чисте сумління має, той спокійно спить ля-
