нуть. Уволік у хату того лантуха. Харьк. у.
Уволіка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. уволокти́ся, лочу́ся, че́шся, гл. Втаскиваться, втащиться, втянуться.
Уволо́ка, ки, ж. Земельная мѣра (въ старину), равная 30 моргамъ или 19 десят. 2010 саж. Шейк.
Уволокти́ся. См. Уволікатися.
Увольни́ти. См. Увольняти.
Увольня́ти, няю, єш, сов. в. увольни́ти, ню́, ни́ш, гл. = Уволяти, уволити. Ввольни, Боже, мою волю: зостав мене удовою. Грин. III. 321.
Уволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. уволи́ти, лю́, ли́ш, гл. Исполнять, исполнить (желаніе). Вволив єси, чого ледачі допевнялись. К. Пс. 244. Вволи́ти во́лю. Исполнять желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй ти да козаченька, що гуляє зє мною. Нп.
Уво́лю, нар. Вволю, вдоволь, достаточно. Дав їм хліба вволю. К. Псал. 7. Дай, Боже, щастя, долю, хліба вволю. Ном. № 11575.
Увора́тися, рю́ся, ре́шся, гл. При паханьѣ захватить плугомъ сосѣднюю землю. Харьк. у.
Увору́жити. См. Уворужувати.
Увору́жувати, жую, єш, сов. в. увору́жити, жу, жиш, гл. Вооружать, вооружить. Вворужила єси на брата брата. К. ЦН. 314.
Увця́, ці, ж. = Вівця. Вх. Уг. 272.
Увча́р, ра, м. = Вівчарь. Вх. Лем. 476.
Ув'яза́ти, ся. См. Ув'язувати, ся.
У́в'язка, ки, ж. Завязка къ мѣшку. Вх. Зн. 72.
Ув'я́злий, а, е. Завязшій.
Ув'я́знути, ну, неш, гл. 1) Завязнуть. Ув'язла і лисиця зубами, ніяк не вирветься. Рудч. Ск. II. 15. 1) = Ув'язатися.
Ув'я́зувати, зую, єш, сов. в. ув'яза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Завязывать, завязать во что. Син вив'язав звідтіля (з торби) невістку, а ув'язав сучку. Рудч. Ск. I. 16. 2) Увязывать, увязать, привязывать, привязать. Що в тебе на возі? — Колодочка. — Як би колодочка, то б ув'язана була. Грин. I. 145. Струну ув'язував до скрипки. Св. Л. 230.
Ув'я́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. ув'язатися, жу́ся, жешся, гл. Привязываться, привязаться, приставать, пристать. Ой вернись, бідо! чого ти вв'язалась? Мет. 366.
У́в'язь, зі, ж. 1) Кусокъ ремня, связывающій било цѣпа съ его рукояткой. Ціп на ув'язі довгий. Волч. у. 2) Жерди въ видѣ стропилъ, которыми придавливается сверху стогъ сѣна или соломы. Рк. Левиц.
Уга́в, ву, м. Остановка, успокоеніе, покой. Нема йому вгаву ні вдень, ні вночі — кричить та й кричить, мов з його чорт лика дере. П'є й п'є, нема йому і вгаву. Ном. № 11703. Без уга́ву. Безпрестанно. Без вгаву мучила біда. Мкр. Г. 58.
Угава́ти, ва́ю, єш, гл. Успокаиваться. І рот у дитини не вгаває: все йому хліба давай. Карі очі не сплять ночі, ніжки не вгавають. Мет. 85.
Угада́ти. См. Угадувати.
Уга́дно, нар. Можно отгадать, догадаться. Желех.
Уга́дувати, дую, єш, сов. в. угада́ти, да́ю, єш, гл. 1) Угадывать, угадать, отгадывать, отгадать, догадываться, догадаться. Так і циган угадував, що завтра буде хоч дощ, хоч сніг, хоч сояшно. Ном. № 6515. Вгадай мені, мати, сей сон. Макс. Божих сил не можна вгадать. Ном. № 31. Я вгадував, що щось буде. Шевч. 101. Чи такий же він?… Хиба по собі вгадуєш. Св. Л. 293. 2) Узнавать, узнать. Добри-вечір — кажу — чи вгадали мене? О. 1862. X. 7. Живо його вгадав і каже: здоров, свату. Грин. I. 106. З) Замѣчать, замѣтить. Довго сиділа я у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались. О. 1862. X. 6.
Уга́дьків, кова, ве. Принадлежащій отгадчику. Шейк.
Уга́дько, ка, м. Отгадчикъ, угадывающій будущее. У мене два сини та обидва вгадьки: один ка', що дощ буде, а другий ка' — ба, не буде; хоч той, хоч другий вгадає, а все ж таки сини правду кажуть. Канев. у. Ном. № 5734, 6515.
Уга́йка, ки, ж. Потеря времени. (Зміев. у.). Як би з ранку зараз узялася була, то скільки б зробила, а то поки принесла то води, то кізяків, та поки посходились — от і вгайка.
Уга́йство, ва, с. = Угайка. Оце нам угайство тіки, це б дома що вробив, а то сиди отутенька, дожидайсь старшини. Черн. г.
Уга́лля, ля, с. соб. = Вугалля. До ки-
